Відредагував
попередню версію.
Україна залежна від імпортних енергоносіїв, природного газу і нафти. Енергоносії - це особливий товар і особлива сировина, тому що їхня ціна входить в собівартість товарів декілька разів. І через те, що ці енергоносії внаслідок виснаження природних покладів подорожчали, енергозалежна економіка України стає неконкурентоспроможною й відтак зазнає спаду. Платежі за газ (особливо починаючи з 2009 року) стали важким рентним тягарем для України. І, як загальновідомо, енергетична залежність України загрожує її політичній незалежності.
Вирішенням проблеми є певна трансформація економіки України, або конкретніше кажучи перехід до енергетично незалежної України. Під енергетично незалежною Україною я маю на увазі:
- По природному газу. Залежності взагалі немає або вона несуттєва (закуповуємо в рік не більше 2 млрд. м3 газу). Видобуток газу в Україні складає 20 млрд. м3 на рік; і цієї кількості повністю або майже повністю вистачає для внутрішніх потреб.
- По нафті і нафтопродуктам. Залежність суттєво зменшена, але вона є.
Іще такий момент. Існує сильна цінова мотивація по зменшенню споживання газу. Тобто, враховуючи часткову газову залежність України (в нас є і свої поклади) і різницю ціни українського і російського газу отримуємо сильну економічну мотивацію до зменшення споживання газу; не прямо пропорційну, а навіть кращу ніж прямо пропорційну. Для зручності розрахунків беремо ціну газу українського видобутку $ 200 за 1000 м3 і його щорічний видобуток на рівні 20 млрд. м3, а монопольну ціну російського газу $ 400 за 1000м3.
При щорічній потребі 50 млрд. м3 середня ціна - $ 320. Загальна вартість газу - $ 16 млрд.
При щорічній потребі 40 млрд. м3 - $ 300. Загальна вартість газу - $ 12 млрд.
При щорічній потребі 30 млрд. м3 - $ 267. Загальна вартість газу - $ 8 млрд.
При щорічній потребі 25 млрд. м3 - $ 240. Загальна вартість газу - $ 6 млрд.
І при щорічній потребі 20 млрд. м3 (це вже повна газова незалежність) - $ 200. Загальна вартість газу - $ 4 млрд. (усього-лиш).
І, більш того, треба ще враховувати той факт, що Україна є досить помітним гравцем на ринку споживання газу і нафти; й відтак завдяки високому попиту на енергоносії впливає на їхню світову ціну в бік зростання. І, за умови зменшення споживання Україною і іншими енергозалежними країнами попиту на газ і нафту їхня світова ціна знижуватиметься (завдяки ринковому важелю «попит - пропозиція»).
Отже, українська економіка потребує швидкого переходу до енергетичної незалежності. Основні напрямки переходу до енергетично незалежної України є такими:
- Реформа ЖКГ, головною складовою якої є енергозбереження і запровадження відновлюваних енергоносіїв. Внаслідок здійснення реформи ЖКГ приблизно п’ятикратна економія газу в цій галузі.
- Ефективне виробництво електроенергії. Максимально можливе заміщення газу вугіллям. Замінити застаріле обладнання на електростанціях з метою підвищення ККД. Внаслідок цього виробництво електроенергії збільшиться (при тих самих витратах паливних ресурсів). І нею можна замінити газ і нафтопродукти.
- Транспорт. Збільшити кількість і якість електротранспорту. В містах збільшити в рази кількість тролейбусів, точніше частоту їхнього курсування. Так, щоб на тролейбусних маршрутах маршрутні таксі стали неконкурентоспроможними.
- Революція у виробництві добрив. Виробляти тільки органічні добрива у спеціальних анаеробних установках. Їхніми продуктами є органічні добрива і біогаз. Таким чином виробництво добрив перетворюється зі споживача газу на його постачальника.
- В металургії максимально можливе заміщення газу вугіллям.
- Зі старих покришок виробляти нафту шляхом піролізу.
- Припинити і унеможливити корупцію в енергетичній сфері.
- Розумна кадрова і проектна політика. Що це означає? Раніше ніколи не було такої ситуації коли енергетичні ресурси вичерпуються і отже дорожчають. Таким чином, багатий практичний досвід роботи, набутий в минулі роки (тобто в епоху дешевих енергоносіїв) тепер вже мало що значить. За нинішніх умов правильним критерієм для вибору кадрів і проектів є хороше теоретичне обґрунтування, а також позитивний досвід реалізації енергоощадних проектів у невеликому масштабі. І задачею влади є масштабна реалізація цих проектів у величезному господарстві від Ужгорода до Луганська і від Овруча до Севастополя. Винахідників і раціоналізаторів прискіпливо шукати, а не щоб вони безрезультатно стукали у владні кабінети. Відбір і втілення проектів без зайвих бюрократичних вимог і процедур.
Для максимальної інтенсифікації процесу переходу до енергетично незалежної України слід створити особливий орган - Національну комісію з енергетичної незалежності. Ця комісія має бути одночасно фабрикою думок; управлінським, координаційним, радницьким органом. До її функцій, стилю роботи і компетенції входитимуть:
- Збирання інформації про усі заходи, технології, обладнання тощо, впровадження яких сприятиме досягненню енергетичної незалежності України.
- Їхній комплексний і системний аналіз за всіма критеріями. На підставі цього аналізу визначається ступінь їх доцільності і пріоритетності; відтак оптимальна черговість впровадження і місце в українській економіці.
- Розробка конкретних і детальних механізмів втілення цих проектів в життя.
- Для цих цілей проводити слухання, розрахунки, мозкові штурми з участю експертів, винахідників, виробників по кожній окремій темі (напрямку, галузі).
- Таким чином складання нової Енергетичної стратегії на заміну вже застарілій «Енергетичної стратегії до 2030 року» (або можливо до якогось іншого року), її деталізація тактичними вирішеннями.
- Безкоштовне надання інформації усім українським підприємствам, господарствам, органам місцевої влади тощо про можливості ефективного енерговикористання у своїй сфері.
- Участь в роботі органів влади, які мають те чи інше відношення до розроблених Національною комісією з енергетичної незалежності проектів, але тільки в частині реалізації цих проектів.
За умови негайного втілення цієї програми у життя орієнтовний рік досягнення Україною енергетичної незалежності - 2020. Можливо навіть трохи раніше.