Перехід до енергетично незалежної України
Україна залежна від імпортних енергоносіїв: природного газу і нафти. Енергоносії - це особливий товар і особлива сировина, тому що їх ціна входить в собівартість товарів багато разів; в разі здорожчання нафти й газу ціна кінцевого продукту зростає лавиноподібним чином. Запускається «мультиплікатор занепаду економіки» - економіка стає неконкурентоспроможною й відтак зазнає спаду. Можна пояснити це на прикладі будь-якого товару. Скажімо буханки хліба. Технологія така:
Можна привести подібні приклади практично з усіма товарами.
Вирішенням проблеми є певна трансформація економіки України, або конкретніше кажучи перехід до енергетично незалежної України. Під енергетично незалежною Україною я маю на увазі:
1) По природному газу. Залежності взагалі немає або вона несуттєва. Видобуток газу в Україні складає 20 млрд. м3 на рік; і цієї кількості повністю або майже повністю вистачає для внутрішніх потреб.
2) По нафті і нафтопродуктам. Залежність суттєво зменшена, але вона є.
Іще такий момент. Існує сильна цінова мотивація до зменшення споживання газу. Тобто, враховуючи наявність родовищ газу в Україні і різницю ціни українського і російського газу отримуємо сильну економічну мотивацію до зменшення споживання газу; не прямо пропорційну, а навіть кращу ніж прямо пропорційну. Для зручності розрахунків беремо ціну газу українського видобутку $ 100 за 1000 м3 і його щорічний видобуток на рівні 20 млрд. м3, а монопольну ціну російського газу $ 300 за 1000м3.
При щорічній потребі 70 млрд. м3 середня ціна 1000 м3 газу становитиме $ 243. Вартість усього об’єму газу - $ 17 млрд.
І, більш того, треба ще враховувати той факт, що Україна є досить помітним гравцем ринку споживання газу і нафти; й відтак завдяки попиту на енергоносії впливає на їхню світову ціну. Тобто, за умови зменшення споживання Україною і іншими енергозалежними країнами попиту на газ і нафту їхня світова ціна знижуватиметься (завдяки ринковому важелю «попит - пропозиція»).
Отже, українська економіка потребує швидкого переходу до енергетичної незалежності. Основні напрямки переходу до енергетично незалежної України такі:
1. Реформа ЖКГ. Економія як завдяки теплоізоляції, так і переходу на відновлювальні енергоносії. Результат - п’ятикратна економія газу в житловому господарстві.
2. Ефективне виробництво електроенергії. Максимально можливе заміщення газу вугіллям. Замінити застаріле обладнання на електростанціях з метою досягнення максимально можливого ККД перетворення теплової і кінетичної енергії на електричну. Внаслідок цього виробництво електроенергії збільшиться (при тих самих витратах паливних ресурсів). І нею можна замінити газ і нафтопродукти в багатьох галузях.
3. Транспорт. Збільшити кількість і якість електротранспорту. В містах збільшити в рази кількість тролейбусів, точніше частоту їхнього курсування. Так, щоб на тролейбусних маршрутах маршрутні таксі і автобуси стали неконкурентоспроможними.
4. Революція у виробництві добрив. Виробляти тільки органічні добрива у спеціальних анаеробних установках з органічних відходів. Їхніми продуктами є органічні добрива і біогаз. Таким чином виробництво добрив перетворюється зі споживача газу на його постачальника. Одна з умов цього - роздільне збирання сміття.
5. В металургії максимально можливе заміщення газу вугіллям.
6. Посадити мільйони гектарів технічних лісів. Вони складатимуться з порід дерев, які швидко ростуть.
7. Зі старих покришок виробляти нафту шляхом піролізу.
8. Припинити і унеможливити корупцію в енергетичній сфері.
9. Розумна кадрова і проектна політика. Що це означає? Раніше ніколи не було такої ситуації коли енергетичні ресурси вичерпуються і отже дорожчають. Таким чином, багатий практичний досвід роботи, набутий в минулі роки (тобто в епоху дешевих енергоносіїв) тепер вже мало що значить. За нинішніх умов правильним критерієм для вибору кадрів і проектів є хороше теоретичне обґрунтування, а також позитивний досвід реалізації енергоощадних проектів у невеликому масштабі. І задачею влади є масштабна реалізація цих проектів у величезному господарстві від Ужгорода до Луганська і від Овруча до Севастополя. Винахідників і раціоналізаторів прискіпливо шукати, а не щоб вони безрезультатно стукали у владні кабінети. Відбір і втілення проектів без зайвих бюрократичних вимог і процедур.
Для максимальної інтенсифікації процесу переходу до енергетично незалежної України слід створити особливий орган - Національну комісію з енергетичної незалежності. Ця комісія має бути одночасно фабрикою думок; управлінським, координаційним, радницьким органом. До її функцій, стилю роботи і компетенції входитимуть:
1. Збирання інформації про усі заходи, технології, обладнання тощо, впровадження яких сприятиме досягненню енергетичної незалежності України.
2. Їхній комплексний і системний аналіз за всіма критеріями. На підставі цього аналізу визначається ступінь їх доцільності і пріоритетності; відтак оптимальна черговість впровадження і місце в українській економіці.
3. Розробка конкретних і детальних механізмів втілення цих проектів в життя.
4. Для цих цілей проводити слухання, розрахунки, мозкові штурми з участю експертів, винахідників, виробників по кожній окремій темі (напрямку, галузі).
5. Таким чином складання нової Енергетичної стратегії на заміну вже застарілій «Енергетичної стратегії до 2030 року», її деталізація тактичними вирішеннями.
6. Безкоштовне надання інформації усім українським підприємствам, господарствам, органам місцевої влади тощо про можливості ефективного використання енергії у своїй сфері.
7. Участь в роботі органів влади, які мають те чи інше відношення до розроблених Національною комісією з енергетичної незалежності проектів, але тільки в частині реалізації цих проектів.
За умови втілення цієї програми у життя орієнтовний рік досягнення Україною енергетичної незалежності - 2020. Можливо навіть трохи раніше. Слід визнати, що для зазначених вище капіталовкладень без емісії національної валюти не обійтись. Але знецінення валют енергозалежних країн в нинішніх умовах є неминучим у будь-якім випадку - буде перехід до енергонезалежної моделі чи ні. Різниця лише в тому, що досягши енергетичної незалежності економіка стане міцною; а зволікаючи з цим можна втратити державну незалежність.
- 1. Спочатку поле треба засіяти. Потрібно пальне для сільгосптехніки.
- 2. Треба вносити добрива. Для виробництва добрив (особливо азотних) природний газ є сировиною і т. ч. їхня ціна жорстко залежить від ціни газу.
- 3. Врожай пшениці треба зібрати. Знову пальне для сільгосптехніки.
- 4. Перемолоти на борошно. Тут енергетична складова головним чином у вигляді електроенергії.
- 5. Спекти хліб на хлібозаводі або вдома. Знову ж - газ.
- 6. Перевозити зерно з лану на млин, борошно з млину на хлібозавод, хліб з хлібозаводу в магазин. Пальне для транспорту - це нафтопродукти або скраплений газ.
- 7. Амортизація засобів виробництва - у виробництві металу і будматеріалів енергетична складова дуже вагома.
Можна привести подібні приклади практично з усіма товарами.
Вирішенням проблеми є певна трансформація економіки України, або конкретніше кажучи перехід до енергетично незалежної України. Під енергетично незалежною Україною я маю на увазі:
1) По природному газу. Залежності взагалі немає або вона несуттєва. Видобуток газу в Україні складає 20 млрд. м3 на рік; і цієї кількості повністю або майже повністю вистачає для внутрішніх потреб.
2) По нафті і нафтопродуктам. Залежність суттєво зменшена, але вона є.
Іще такий момент. Існує сильна цінова мотивація до зменшення споживання газу. Тобто, враховуючи наявність родовищ газу в Україні і різницю ціни українського і російського газу отримуємо сильну економічну мотивацію до зменшення споживання газу; не прямо пропорційну, а навіть кращу ніж прямо пропорційну. Для зручності розрахунків беремо ціну газу українського видобутку $ 100 за 1000 м3 і його щорічний видобуток на рівні 20 млрд. м3, а монопольну ціну російського газу $ 300 за 1000м3.
При щорічній потребі 70 млрд. м3 середня ціна 1000 м3 газу становитиме $ 243. Вартість усього об’єму газу - $ 17 млрд.
- При щорічній потребі 50 млрд. м3 - $ 220. Вартість усього об’єму газу - $ 11 млрд.
- При щорічній потребі 40 млрд. м3 - $ 200. Вартість усього об’єму газу - $ 8 млрд.
- При щорічній потребі 30 млрд. м3 - $ 167. Вартість усього об’єму газу - $ 5 млрд.
- При щорічній потребі 25 млрд. м3 - $ 140. Вартість усього об’єму газу - $ 3,5 млрд.
- І при щорічній потребі 20 млрд. м3 (це вже повна газова незалежність) - $ 100. Сума цін за газ - $ 2 млрд (усього лиш).
І, більш того, треба ще враховувати той факт, що Україна є досить помітним гравцем ринку споживання газу і нафти; й відтак завдяки попиту на енергоносії впливає на їхню світову ціну. Тобто, за умови зменшення споживання Україною і іншими енергозалежними країнами попиту на газ і нафту їхня світова ціна знижуватиметься (завдяки ринковому важелю «попит - пропозиція»).
Отже, українська економіка потребує швидкого переходу до енергетичної незалежності. Основні напрямки переходу до енергетично незалежної України такі:
1. Реформа ЖКГ. Економія як завдяки теплоізоляції, так і переходу на відновлювальні енергоносії. Результат - п’ятикратна економія газу в житловому господарстві.
2. Ефективне виробництво електроенергії. Максимально можливе заміщення газу вугіллям. Замінити застаріле обладнання на електростанціях з метою досягнення максимально можливого ККД перетворення теплової і кінетичної енергії на електричну. Внаслідок цього виробництво електроенергії збільшиться (при тих самих витратах паливних ресурсів). І нею можна замінити газ і нафтопродукти в багатьох галузях.
3. Транспорт. Збільшити кількість і якість електротранспорту. В містах збільшити в рази кількість тролейбусів, точніше частоту їхнього курсування. Так, щоб на тролейбусних маршрутах маршрутні таксі і автобуси стали неконкурентоспроможними.
4. Революція у виробництві добрив. Виробляти тільки органічні добрива у спеціальних анаеробних установках з органічних відходів. Їхніми продуктами є органічні добрива і біогаз. Таким чином виробництво добрив перетворюється зі споживача газу на його постачальника. Одна з умов цього - роздільне збирання сміття.
5. В металургії максимально можливе заміщення газу вугіллям.
6. Посадити мільйони гектарів технічних лісів. Вони складатимуться з порід дерев, які швидко ростуть.
7. Зі старих покришок виробляти нафту шляхом піролізу.
8. Припинити і унеможливити корупцію в енергетичній сфері.
9. Розумна кадрова і проектна політика. Що це означає? Раніше ніколи не було такої ситуації коли енергетичні ресурси вичерпуються і отже дорожчають. Таким чином, багатий практичний досвід роботи, набутий в минулі роки (тобто в епоху дешевих енергоносіїв) тепер вже мало що значить. За нинішніх умов правильним критерієм для вибору кадрів і проектів є хороше теоретичне обґрунтування, а також позитивний досвід реалізації енергоощадних проектів у невеликому масштабі. І задачею влади є масштабна реалізація цих проектів у величезному господарстві від Ужгорода до Луганська і від Овруча до Севастополя. Винахідників і раціоналізаторів прискіпливо шукати, а не щоб вони безрезультатно стукали у владні кабінети. Відбір і втілення проектів без зайвих бюрократичних вимог і процедур.
Для максимальної інтенсифікації процесу переходу до енергетично незалежної України слід створити особливий орган - Національну комісію з енергетичної незалежності. Ця комісія має бути одночасно фабрикою думок; управлінським, координаційним, радницьким органом. До її функцій, стилю роботи і компетенції входитимуть:
1. Збирання інформації про усі заходи, технології, обладнання тощо, впровадження яких сприятиме досягненню енергетичної незалежності України.
2. Їхній комплексний і системний аналіз за всіма критеріями. На підставі цього аналізу визначається ступінь їх доцільності і пріоритетності; відтак оптимальна черговість впровадження і місце в українській економіці.
3. Розробка конкретних і детальних механізмів втілення цих проектів в життя.
4. Для цих цілей проводити слухання, розрахунки, мозкові штурми з участю експертів, винахідників, виробників по кожній окремій темі (напрямку, галузі).
5. Таким чином складання нової Енергетичної стратегії на заміну вже застарілій «Енергетичної стратегії до 2030 року», її деталізація тактичними вирішеннями.
6. Безкоштовне надання інформації усім українським підприємствам, господарствам, органам місцевої влади тощо про можливості ефективного використання енергії у своїй сфері.
7. Участь в роботі органів влади, які мають те чи інше відношення до розроблених Національною комісією з енергетичної незалежності проектів, але тільки в частині реалізації цих проектів.
За умови втілення цієї програми у життя орієнтовний рік досягнення Україною енергетичної незалежності - 2020. Можливо навіть трохи раніше. Слід визнати, що для зазначених вище капіталовкладень без емісії національної валюти не обійтись. Але знецінення валют енергозалежних країн в нинішніх умовах є неминучим у будь-якім випадку - буде перехід до енергонезалежної моделі чи ні. Різниця лише в тому, що досягши енергетичної незалежності економіка стане міцною; а зволікаючи з цим можна втратити державну незалежність.