Люди. Села.
Ми йшли купу кілометрів лісом, полем і ще чимось.
Одного разу був мороз і щось схоже на кригу летіло просто в обличчя.
В якій стороні Львів, а в якій село, було нереально визначити, блукаючи полями)
Другий раз все було інакше. Світило сонце і ми йшли по шию в багні.
Поки нас не підібрав дід на підводі. Кінь був чорним.
Я навіть не уявляла, що десь в селах, за багато кілометрів від дому, люди можуть бути відкритими і щирими з незнайомими їм людьми - нами).
Хоча без стрьомних ситуацій теж не обійшлось. Як воно і буває)
Але хорошого все рівно більше, ніж поганого.
Цей дід - неймовірний. Хто це, де це ми і навіщо - колись пізніше про це. Хто знає - мовчіть.
В цьому пості в жж - найголовніше фотографії ,а не текст. Люди - це найцікавіше.
Під катом ще трохи людей. І я теж є - на останній фотографії.
Одного разу був мороз і щось схоже на кригу летіло просто в обличчя.
В якій стороні Львів, а в якій село, було нереально визначити, блукаючи полями)
Другий раз все було інакше. Світило сонце і ми йшли по шию в багні.
Поки нас не підібрав дід на підводі. Кінь був чорним.
Я навіть не уявляла, що десь в селах, за багато кілометрів від дому, люди можуть бути відкритими і щирими з незнайомими їм людьми - нами).
Хоча без стрьомних ситуацій теж не обійшлось. Як воно і буває)
Але хорошого все рівно більше, ніж поганого.
Цей дід - неймовірний. Хто це, де це ми і навіщо - колись пізніше про це. Хто знає - мовчіть.
В цьому пості в жж - найголовніше фотографії ,а не текст. Люди - це найцікавіше.
Під катом ще трохи людей. І я теж є - на останній фотографії.
