Підпали стають новою рейдерською традицією, політичне нищення - новітньою геростратоманією
Як часто катастрофічні речі стартують через невинні «дитячі пустощі»! А руйнація держави - через політичне мимоунітаззя.
Щодо трав’яних підпалів: кого не «забадали» випалені підлітками майже повсюдно чорні пустирища! Стількох туристичних (чи й просто прогулянкових) маршрутів ми позбулися через підпалювання «по приколу» вимученої спекою рослинності.
Через «низові пожежі» вигорають унікальні природні парки, заповідники та й просто кльовий пленер. Повідомлення про там-сям-пожежища стали вже, як прогноз погоди - щоденними.
Лозова на Харківщині - останній дебело показовий приклад. Почалося із сухої трави, закінчилося повальною евакуацією із зони ймовірного враження снарядами.
Але найочікуванішим (для підпалювачів…) стало оголошене Олександром Турчиновим урядове рішення про виведення з реєстру військових об'єктів (про ліквідацію тобто) Арсеналу №61 у Харківській області. І найважливіше - вивільнена таким - «випадковим» - чином огроменно-гектарна земелька перейде у власність місцевої громади - під дерибан.
Рішення ніби благе - з їдного боку. А з іншого - фатально недалекоглядне. Адже таким робом уряд, хай і опосередковано, але офіційно дав старт новій рейдерській схемі: треба земелька - підпали травичку (разом із військовими складами, які в ту травицю загорнені). Чирк сірничком - і ти сват міністру.
Щодо політичних підпалів: знову впертість, гідна підліткової. Гарант зі зморщено-здутим рейтингом ніби затявся: хочу знову в президенти - і квит! Й ніщо інше не переважить інтереси бригади-секретаріади.
Рішення випалити пожухлу травицю-муравицю довкола демкоаліції також стає фатальним. Коаліційні «порохові склади» і так на перманентно-вибуховому нерві бринять, бо вже під стелю затарені балого-фугасами. Але мало того паліям, треба ще й п’яти складарям посмажити.
От і маємо артобстріли, логічні після перетину межі критичного розжарення. До того ж, такі обстріли, що доведеться може ще й президентську посаду евакуйовувати. В екзил?
А то й справді, виходить вже друге спалення демократичної коаліції за одну палійську каденцію. Тільки-от перше ще не було, виявляється, фатальним.
Новітнім геростратам слава не потрібна, її в них не бракує. Розжареним гнотом керує рука пихи, амбіцій, владної жадоби. Умаслюють той гніт меркантильна корисливість та прагнення урвати мету без огляду на сморід методів.
Ну що ж, браття неЕфеські геростратенки, видать, ваш час знову настає. Може, виток історичної спіралі цьому сприяє... Так і законодавцями нової моди станете - взаємогеростратівської. От тільки з артемідоподібними храмами у нас і без підпалів - ве-е-е-ликущі проблеми!
З іншого боку, давньогрецький Геростратько спалив був свого часу зовсім не «диво світу», а вже добряче підтоптане дерев’яне святилище. На вигорілому майдані якого збудували камінний храм.
Тільки от хто нинішній храм муруватиме? Люди з камінними серцями? Чи ренесансери імперського казарм-філіалу?
А ким там у нас Артеміда була?
Богинею полювання? Зрештою, нинішній - із цезарським ім’ям - уосібниці потенційної храмової посвяти така аналогія майже пасує.
Багатогруда мати-годувальниця? Якщо палкі обіцянки - це їжа, то може мати місце і така місія нової Артеміди.
Богиня дівочої чистоти і цнотливості? Навряд чи. Хіба що з образом «Орлеанської діви» ще хоч якось можна змиритись…
А храмове спасіння незалежної держави знову, як і раніше, як і древніше, доведеться ліпити з віри в ліпше, з оптимізму. Бо не фенікси ж ми. Смертні. На попелищі не розквітнемо.