(no subject)

Jan 12, 2010 02:28

таке відчуття, що простір довкола стискається і падає
ніби хтось розумніший спускає в унітаз маленький непотрібний світ і зусилля. дивно почуватись мурашкою... і ще, інтуїтивно хапатися за тих, хто опинився під рукою - за обідочок обмеженого фаянсового світу. буду бити по руцях. нєфіг залапувати біле.


коментити Атаманчуку (напиши, що я хвора)
Previous post Next post
Up