Відчуття
Тролейбусна зупинка. Сиро. Моросить осінній дощик. Повітря пахне зимою. Ти сидиш поряд і розповідаєш про нещодавно прочитану книжку. Мені цікаво, але недоспана ніч дається взнаки. Позіхаю. Помітив? Так, засміявся і поцілував в холодний носик.
Не можу намилуватись твоїми великими очима, які схожі на блискучі чорні жучки. У них помічаю дитячу наївність і присутність глибокого почуття… почуття любові.
Із сусіднього прочиненого вікна долинають звуки сопілки. Що це? Ти зацікавився. Пригадала, що в цьому зеленому будинку з поржавілою брамою часами проводять свої збори якісь сектанти. Спокійним монотонним голосом, на фоні сопілчаної мелодії, їхній куратор, чи то пак Месія, зомбує до наступної зустрічі. Витрушує з кишень нещасних “віруючих” останні копійки.
Я тут на зупинці, поряд із тобою , але… Уявляю, що відбувається там, за іржавою брамою і зеленою стіною. Усе, перебив мою уяву. Картинка зникла.
Перед очима бачу лише твоє непобрите обличчя. Знову ці очі…
Частіше і частіше ковтаєш повітря і поволі наближаєшся до мене…
Як приємно! Настільки приємно, що важко описати. Це відчуття присутності, близькості, доторку твоїх губ… Ось-ось і втрачу свідомість.
Знову і знову, і знову… Люблю бавитись твоїм волоссям. Знаю, від цього стає ще краще. Ти просиш не припиняти. Хі, пестунчик! Мій коханий пестунчик. Моє пацятко. Тільки не зникай! Залишись ще хоч на трошки зі мною…
Good morning. Знову цей злощасний звук будильника…
26.11.07
Не можу намилуватись твоїми великими очима, які схожі на блискучі чорні жучки. У них помічаю дитячу наївність і присутність глибокого почуття… почуття любові.
Із сусіднього прочиненого вікна долинають звуки сопілки. Що це? Ти зацікавився. Пригадала, що в цьому зеленому будинку з поржавілою брамою часами проводять свої збори якісь сектанти. Спокійним монотонним голосом, на фоні сопілчаної мелодії, їхній куратор, чи то пак Месія, зомбує до наступної зустрічі. Витрушує з кишень нещасних “віруючих” останні копійки.
Я тут на зупинці, поряд із тобою , але… Уявляю, що відбувається там, за іржавою брамою і зеленою стіною. Усе, перебив мою уяву. Картинка зникла.
Перед очима бачу лише твоє непобрите обличчя. Знову ці очі…
Частіше і частіше ковтаєш повітря і поволі наближаєшся до мене…
Як приємно! Настільки приємно, що важко описати. Це відчуття присутності, близькості, доторку твоїх губ… Ось-ось і втрачу свідомість.
Знову і знову, і знову… Люблю бавитись твоїм волоссям. Знаю, від цього стає ще краще. Ти просиш не припиняти. Хі, пестунчик! Мій коханий пестунчик. Моє пацятко. Тільки не зникай! Залишись ще хоч на трошки зі мною…
Good morning. Знову цей злощасний звук будильника…
26.11.07