¡Buenos días, Invierno!
Все ближче і ближче підходить до рідного Львова зима. Здавалося б зовсім недавно закінчилось літо і почалась осінь, як уже на нашому порозі стоїть холодна тітонька і намагається дотягнутись до дверної ручки. Не хочеться так відчиняти їй двері, але ця нахаба пропихає свої крижані пальці крізь щілинки і ось-ось дістанеться ключика. Всього лише один поворот і льодяна пані буде перевертати все у шафках і комодах. Лише один крок, і у нашому гардеробі переважатимуть теплі джинси, штани, чи спідниці, в’язані бабусею гачком светрики і вовняні шкарпетки. Інстинктивно шукатимемо тепла в довгих плащиках, полосатих шкарпетках, рукавичках і шапках-вушанках…
Місця зустрічі із клумби, «під Жабою», «біля Нептуна» і те.де. плавно перемістяться в засмерджені тютюновим димом забігайлівки, чи (у кращому, мажорнішому випадку) просякнуті романтичною атмосферою кнайпочки.
Уже надто холодними будуть пікніки на Кайзері, у парку «Залізна вода», чи де інде. Прогулянки містом із цілодобових скоротяться до похвилинних. Через грубі куртки і теплі светри важко буде обійняти дорогу тобі людину. Чому? А попросту тому, що нереально буде звести докупи руки…
Після «вуличних пристрастей» і поцілунків на холоді залишатимуться не дуже приємні спогади у вигляді потрісканих губ, пересушеної шкіри, чи… посіченого волосся…
Словом, перебільшую трохи я:) Не все так погано, адже скоро почнеться зима і ми зможемо возитися на лижах в Карпатах. Відігрівати свої обморожені кінцівки в затишних сільських домівках. Обіймати свою кохану людинку і спостерігаючи за згасаючими вуглинками в каміні, згадувати мандрівки, відпочинок. Знову, і знову мріяти про таку чудову пору року, яка дарує нам можливість фантастично проводити час у спілкуванні з природою… ЛІТО… Закінчилось. Тікає осінь…
Готуюсь до зустрічі із зимою. Бррр…
Місця зустрічі із клумби, «під Жабою», «біля Нептуна» і те.де. плавно перемістяться в засмерджені тютюновим димом забігайлівки, чи (у кращому, мажорнішому випадку) просякнуті романтичною атмосферою кнайпочки.
Уже надто холодними будуть пікніки на Кайзері, у парку «Залізна вода», чи де інде. Прогулянки містом із цілодобових скоротяться до похвилинних. Через грубі куртки і теплі светри важко буде обійняти дорогу тобі людину. Чому? А попросту тому, що нереально буде звести докупи руки…
Після «вуличних пристрастей» і поцілунків на холоді залишатимуться не дуже приємні спогади у вигляді потрісканих губ, пересушеної шкіри, чи… посіченого волосся…
Словом, перебільшую трохи я:) Не все так погано, адже скоро почнеться зима і ми зможемо возитися на лижах в Карпатах. Відігрівати свої обморожені кінцівки в затишних сільських домівках. Обіймати свою кохану людинку і спостерігаючи за згасаючими вуглинками в каміні, згадувати мандрівки, відпочинок. Знову, і знову мріяти про таку чудову пору року, яка дарує нам можливість фантастично проводити час у спілкуванні з природою… ЛІТО… Закінчилось. Тікає осінь…
Готуюсь до зустрічі із зимою. Бррр…