Львів - Теребежі - Олесько - Підлисся - Золочів - Львів (Дубль 2)
Із Підлисся почимчикували на маршрутку і по-дорозі вирішили назбарати польових квітів. Цього разу нам повернення зайняло трохи більше ніж півторигодини, але природою насолодились.
Це є Біла гора на якій видніється Маркіяновий хрест.
Вночі ще мала нагоду дві годинки поспілкуватись зі своїм Сонцем. Позвітувалась, послухала його пригоди. І з піднятим настроєм вляглась на ліжечко.
Зранку ледь встали в сьомій годині. Бо вже о 8 мали сидіти в маршрутці Олесько - Золочів. Вах, дощик. Погода трошки нас підвела. За маршруткою довелось трошки побігати. Попався ше файний водій, який зачекав, поки ми добіжимо до зупинки.
Золочів. Чи є хоч одне відчинене кафе, щоб можна було попити кави і згаяти час до відкриття замку? Ну... одне знайшли.
Потім гуляли трошки містом і побачили надзвичайно класний пам"ятник Борцям за волю України
Дойшли до замку.
Та... Сподобалось, як відреставрували. Але роботи ще ціла купа. Обійшли вздовж і впоперек територію і стали біля чарівних каменів, щоб загадати бажання:)
Орися і загадковий камінь
А такі ангелики є на території замку. Правда милі?
а ці?
Нептун?
Зайшли до середини.
Царські покої
А ось і славнозвісні Золочівські туалети
Гуляючи містом натрапили на один костел, який є дуже схожий на наш Бернардинський собор (церква Андрія). Помічаєте схожість?
Із Золочева ми так просто в Теребежі повернутись не змогли, бо за нашим розкладом потрібно було провідати ще моїх сестричок, які приїхали з Іспанії і запросили мене на дегустацію м"яска свинки. Хамон виявився таки надзвичайно смачним, хоч м"яса я майже не вживаю ось уже 3 роки. А ще моя сестричка має дуже класного щурика, якого я із задоволенням почала мучити, як тільки взяла в свої ручки:)
Сестричка (також Марта) та її звірятко
Знову Теребежі і моє ліжко.
До Львова повертатись зовсім не хотіли, але... Я знову вдома
Це є Біла гора на якій видніється Маркіяновий хрест.
Вночі ще мала нагоду дві годинки поспілкуватись зі своїм Сонцем. Позвітувалась, послухала його пригоди. І з піднятим настроєм вляглась на ліжечко.
Зранку ледь встали в сьомій годині. Бо вже о 8 мали сидіти в маршрутці Олесько - Золочів. Вах, дощик. Погода трошки нас підвела. За маршруткою довелось трошки побігати. Попався ше файний водій, який зачекав, поки ми добіжимо до зупинки.
Золочів. Чи є хоч одне відчинене кафе, щоб можна було попити кави і згаяти час до відкриття замку? Ну... одне знайшли.
Потім гуляли трошки містом і побачили надзвичайно класний пам"ятник Борцям за волю України
Дойшли до замку.
Та... Сподобалось, як відреставрували. Але роботи ще ціла купа. Обійшли вздовж і впоперек територію і стали біля чарівних каменів, щоб загадати бажання:)
Орися і загадковий камінь
А такі ангелики є на території замку. Правда милі?
а ці?
Нептун?
Зайшли до середини.
Царські покої
А ось і славнозвісні Золочівські туалети
Гуляючи містом натрапили на один костел, який є дуже схожий на наш Бернардинський собор (церква Андрія). Помічаєте схожість?
Із Золочева ми так просто в Теребежі повернутись не змогли, бо за нашим розкладом потрібно було провідати ще моїх сестричок, які приїхали з Іспанії і запросили мене на дегустацію м"яска свинки. Хамон виявився таки надзвичайно смачним, хоч м"яса я майже не вживаю ось уже 3 роки. А ще моя сестричка має дуже класного щурика, якого я із задоволенням почала мучити, як тільки взяла в свої ручки:)
Сестричка (також Марта) та її звірятко
Знову Теребежі і моє ліжко.
До Львова повертатись зовсім не хотіли, але... Я знову вдома