«З’єднайтеся під знаком ненависті»: идеологическая копипаста майдунов
В данной публикации хотел бы познакомить православных одесситов с весьма настораживающей информацией:
«Идеология «Правого сектора» заложена Андреем Билецким, Олегом Однороженко и другими.
В статье «Український расовий соціал-націоналізм» Билецкий описывает цель деятельности «…Национального Сверхобщества - единого биологического организма, который будет составляться из Новых людей - физически, интеллектуально и духовно развитых личностей. Из массы индивидуумов должна подняться Нация, а из слабого современного человека - Сверхчеловек».
«…Весь наш национализм - ничто, замок на песке, без опоры на фундамент крови, фундамент Расы», - утверждает Билецкий.
«Нас обвиняют в ксенофобии и расизме. Мы со смехом принимаем такие обвинения, поскольку знаем точно, что только собственная раса является источником, и мерилом, и правом. Нас не интересуют нормы международного законодательства, толерантность и политкоректность. Мы смеемся над ними и теми, кто верит в эту жидовскую брехню».
***
Зміст
Ліберальні ілюзії, яких необхідно позбутися
Кінець ретронаціоналізму
Расова політика
Арійський суспільний лад
Осягнення сутності національної культури
Продовження тяглості традиції інтегрального націоналізму.
Погляд Соціал-Націоналізму
Проект Програми Організації „Патріот України»
Державний устрій
Зовнішня політика
Мовна політика
Освіта і наука
Право nацiї
Право nації
Nація має безумовне і легальне право на спротив в разі спроб позбавити її власної самодостатності.
***
Андрій Білецький
Український расовий Соціал-Націоналізм - ідеологія Організації «Патріот України»
«Патріот України» - це бойова організація, що сповідує ідеологію Українського Соціал-Націоналізму. Наше завдання - боротьба за створення потужного Соціал-Націоналістичного руху, що охопить собою всю Націю і здобуде владу в Державі.
Основною містичною ідеєю Соціал-Націоналізму є витворення, замість купи розрізнених індивідуумів механічно об’єднаних назвою «українці» та наявністю українського паспорту, Національної надспільноти - єдиного біологічного організму, який буде складатися з Нових Людей - фізично, інтелектуально і духовно розвинутих осіб. З маси індивідуумів має постати Нація, а зі слабкої сучасної людини - Надлюдина.
Соціал-Націоналізм спирається на ряд основоположних принципів, що чітко вирізняють його серед інших правих рухів. Це своєрідна тріада: Соціальність, Расовість, Великодержавність.
І. Соціальність. Ми змагаємо до створення гармонійної Національної спільноти. Ми стверджуємо, що різка соціальна розмежованість призводить до загнивання і розпаду Духу національної спільноти, а також до плекання егоїзму. Ми не відмітаємо існування багатих (за умови, якщо матеріальні цінності здобуті ними чесною та соціально-корисною працею), але відкидаємо можливість існування бідних. Кожен Українець без уваги на характер виконуваної роботи повинен мати гідний соціальний статус і матеріальне забезпечення. «Соромно бути бідним в багатій країні, ще більш соромно бути багатим в бідній країні».
З принципу Соціальності випливає наше повне заперечення демократії та лібералізму, які породжують розбитття Нації на ізольовані одиниці та владу сірого натовпу над видатними особистостями (охлократію). Замість цього ми висуваємо ідеї Національної солідарності, природньої ієрархії та жорсткої дисципліни, як основи нашого нового суспільства. Не «демократичне голосування» юрби, яка не може дати ради власному життю, не те що життю Держави, а природній відбір найкращих представників Нації - природжених вождів-провідників. Той хто вважає, що подібна система влади є неприйнятною, нехай подумає, а чи прийнятна сучасна владна система, за якої проститутка і академік мають рівне право голосу, де здеградований наркоман або педераст однаково цінується на виборах з командиром танкової дивізії. Люди від природи народжуються з різними здібностями та можливостями і тому найбільше щастя людини це коли вона знаходить власне місце в Національній ієрархії та сумлінно виконує своє життєве завдання.
ІІ. Расовість. Весь наш націоналізм ніщо - замок на піску, без опертя на фундамент крові, фундамент Раси. Традиційному (післявоєнному, постоунівському) націоналізму притаманно ставити воза поперед коня - заявляти, що Нація це мовний, культурний або територіально-економічний феномен. Ми безумовно не відкидаємо значення духовного та культурно-лінгвістичного чинників, а також територіального патріотизму. Але, на наше глибоке переконання, все це - лише похідні від нашої Раси, нашої Расової природи. Якщо Українська духовність, культура та мова унікальні, то це тільки тому, що унікальною є наша Расова природа. Якщо Україна - земний рай, то лише тому, що наша Раса перетворила її на нього.
Відповідно, лікування нашого Національного організму необхідно починати з Расового очищення Нації. І тоді в здоровому Расовому тілі відродиться здоровий Національний Дух, а з ним культура, мова і все інше. Крім питання чистоти, ми повинні звернути увагу також на питання повноцінності Раси. Українці - це частина (причому одна з найбільших і найякісніших) європейської Білої Раси. Раси-Творця великої цивілізації, найвищіх людських досягнень. Історична місія нашої Нації, в це переломне сторіччя, очолити і повести за собою Білі Народи всього світу в останній хрестовий похід за своє існування. Похід проти очолюваного семітами недолюдства.
ІІІ. Великодержавність. Ми заміняємо гасло «Незалежна Україна» гаслом «Велика Україна». Українці - Нація з давньою імперською історією. Впродовж свого існування Українці мали мали щонайменше дві наддержави - Велику Скіфію і Київську Русь. Завдання нинішнього покоління створити Третю імперію - Велику Україну. І це питання, як не дивно, не стільки політичне, скільки біологічне. Будь-який живий організм в природі стремить до розширення, розмноження, збільшення. Цей закон універсальний і для інфузорії-туфельки, і для людини, і для Нації-Раси. Зупинка, припинення розвитку означає в природі згасання - смерть. Гальмування зросту чисельності населення приводить до біологічної смерті Нації, припинення політичного розширення і занепаду Держави. Тисячі разів ми чули стенання псевдо-націоналістів про пригноблення нас поляками і москвою, їх прокльони на адресу імперій. Соціал-Націоналізм не такий, він стверджує - якщо ми сильні, то ми візьмемо все, що належить нам за правом і навіть трохи більше, ми побудуємо свою Наддержаву-Імперію - Велику Україну, яка буде законною правонаступницею Скіфської та Києво-Руської імперій. Якщо ж ми слабкі, то нам і місце серед підкорених помираючих народів. Тому що така Природа! Вибір за нами!
Таким чином, Соціал-Націоналізм піднімає на щит всі давні Українські Арійські цінності, забуті в сучасному суспільстві. Тільки їх відродження й втілення в життя групою фанатичних борців може призвести до остаточної перемоги Європейської цивілізації в світовій боротьбі.
На цьому стоїмо, і не можемо інакше!
Слава Україні!
***
Расова політика - полягає в двох аспектах. По-перше, це чітке усвідомлення катастрофічного стану Білої раси, проти якої ведеться планомірна війна на знищення. Оскільки українська нація є органічної її частиною, то доля раси є також і її долею. Годі сподіватися, що в разі, коли вся Європа перетвориться на семіто-негроїдо-монголоїдний субстрат, то наша доля може бути іншою. По-друге, оскільки українська нація є нацією асимілятором, то ми маємо чітко визначати, хто може бути асимільованим, а хто ні. Очевидно, що ми маємо асимільовувати лише представників Білої раси.
Поняття держави і нації мають збігатися. В національному організмі не можуть існувати принципово інородні ділянки. Все, що може бути асимільованим - має бути асимільоване. Все інше має бути відторгнуто від держави-нації. Нація - це гомогенна спільнота, яка базується на біологічній основі - расі, та культурних, мовних, ментальних ознаках, які відрізняють її від інших націй тієї ж раси. Відповідно ні про які „національні меншини» в рамках єдиної нації мова не може йти. Якщо ж це інорасовий елемент, то він просто не може існувати на даному життєвому просторі.
***
Арійський суспільний лад. Побудова соціального порядку, який би грунтувався на арійських принципах суспільного устрою, тобто поділу нації не на ворогуючі класи, а на суспільно-корисні верстви: продуцентів духовних цінностей (брахманів), управлінців та військових, державних службовців (кшатріїв) та продуцентів матеріальних цінностей (вайш’їв). Кожна з цих верств (належність до яких залежала б від особистих схильностей людини) виконувала б свою, не менш важливу ніж в інших, функцію. Тільки такий лад гарантує можливість появи гармонійного і справедливого суспільства.
***
Ключовий момент цього процесу - це редемонізація націонал-соціалізму. Цей рух, маючи чимало вад і будучи доволі еклектичним, очевидно є наймаштабнішим з усіх інтегральних рухів часів першої хвилі Консервативної революції і саме тому став найпершим об’єктом безпрецедентної історичної фальсифікації з-боку переможців у другій світовій війні, яка, по суті, була війною трьох ідеологій - інтегрального націоналізму, комунізму і лібералізму (варто відзначити, як легко „такі різні» комуністи і ліберали об’єдналися задля боротьби проти націоналізму - це ще одне свідчення того, що комунізм і лібералізм мають одну метафізичну основу і орієнтовані на одні цілі, відрізняючись лише в методах). Без редемонізації націонал-соціалізму (яка має відбуватися в руслі історичного ревізіонізму, який вже став цілісною науковою школою, не дивлячись на шалений тиск з боку ліберальної системи) нема зняття анафеми з Першої хвилі Консервативної революції, а без цього нема Нової Європи і відродження Білої раси. Тобто нема і Великої України.
Ясно, що швидко це не буде зроблено, бо надто серйозно і довго промивалися мізки. Але поступовий крок необхідний. Причому все, що потрібно - істинне висвітлення цих рухів, їх суті, не оминаючи при цьому і їх помилок і прорахунків. Не треба ані надто прикрашати, ані сильно ними захоплюватися. Але потрібно просто і чесно вказати на позитиви, які були в тому ж націонал-соціалізмі, співставити їх з негативами і підвести риску. І крок за кроком поширювати правду, звільняти свідомість від абсурду і брехні. Той, хто називає себе водночас і „націоналістом» і „антифашистом» - грає на руку лібералам і відтягує момент початку Націоналістичної революції. Якщо не стає духу сказати правду, то варто, принаймні, мовчати, а не ганьбити себе вислужуванням перед лібералами.
Новий Націоналізм (або, як називаємо його ми - Соціал-Націоналізм) на місце ретроспективності, вторинності, ліберальності, пасивності, ілюзорності та культурництва ставить авторитаризм, великодержавність, Білу расову політику, антиолігархізм, арійський суспільний лад, осягнення сутності національної культури і традицію інтегрального націоналізму.
***
Соціал-Націоналістичний рух має ставити перед собою мету - побудувати Велику Україну, яка стане авангардом другої хвилі Консервативної революції і стане зорею Нового Арійського Порядку. Для цього необхідно здійснити Націоналістичну революцію, передвісниками і творцями якої стануть нові люди - Герої нової доби, майбутня еліта Великої України, метою яких буде підняти до свого рівня всю націю, фактично витворити новий антропологічний тип людини - творця нової епохи. Тільки поставивши перед собою такі цілі Український Соціал-Націоналізм зможе стати великим рухом. Лише ті, хто ставив перед собою грандіозні завдання, залишали слід в історії та могли змінювати її хід.
Віталій Кривошеєв
http://ua.convdocs.org/docs/index-207562.html
***
Еще один идеолог Роман Коваль утверждает: «Месть врагам украинской нации, не менее сладкая, чем любовь к Родине. Жертвоприношения врагов - необходимый элемент национального ритуала. Что может быть лучше, чем убить врага Родины?» (Коваль Р. Підстави націократії К., 1994. - 56 с.).
Пропонуємо відвідувачам нашого сайту ознайомитись з програмовим твором Романа Коваля «Підстави націократії»
http://nation.org.ua/news/news10524.html
Зміст
Від автора
Причини української поразки
Влада національного духу
Почуття кровної спільноти
Турнір націй
Воля до Батьківщини
Мир чи війна?
Демократія чи державність?
Лад української держави
Формула духовного визволення українців
Авторитет влади
Творімо українську легенду
Ідеал держави
Причини української поразки
«Якщо наша хвалена республіка несподівано існує вже досить довгий час, то цим вона зобов’язана лише тому, що в будь-яку хвилину готова взяти на себе будь-який грабіжницький договір, платити скільки вимагатимуть, поступатися будь-якою територією, яку забажають отримати і т.і., - писав Адольф Гітлер. - Чужим державам така німецька республіка дуже подобається. Ворогу завжди зручніше мати справу з людьми слабкими і покірними… Вороги люблять німецьку республіку і дають їй можливість жити, бо знають, що кращого помічника в справі поневолення німецького народу їм не знайти» («Майн Кампф»).
Ця оцінка Веймарської республіки аналогічна нашій оцінці нинішньої, кінця XX століття «самостійної» України.
«Українська республіка» існує вже багато років завдяки президентам, які проводили політику нерішучої, але безвідмовної жінки, готової виконати всі забаганки енергійного партнера. Президент неукраїнської України на переговорах з Росією та США приймає найпринизливіші умови. Тому й його - гнучкого і покірного - люблять чужинці, люблять за те, що не пручається, коли вони додушують український нарід.
Національні меншини в Україні щиро вдячні антиукраїнській владі за протекціоністську стосовно них політику, за створення ним максимально сприятливих умов для поширення неукраїнського роду на козацьких землях.
А от українським патріотам в такій Україні вготована доля крайньо-правих, екстремістів, заколотників, політичних маргіналів. Ось-ось їх оголосять ворогами «багатонаціонального народу України» - за те, що хочуть аби в центрі політичного спектру України домінували синьо-жовті барви.
Президент України мав би очолювати українську провідну верству, здійснювати добір кращих, ставити українських патріотів на відповідальні посади. А що ж бачимо ми? Сонмище «російськомовних» волоцюг - корнєєвих, звягільських, масолів, йоффе, лобових, гурвіців, дворкісів, табачників, гриньових - і опозицію до них: зграю жидофільствуючих дисидентів.
Очоливши «українську республіку», приходьки ніколи не вкажуть на головну причину українських поразок - відсутність українського Проводу, українського за походженням і духом. Вони демонстративно «шукають» причини невдач українського народу в економіці, стверджують, що як тільки-но покращаться економічні показники, все нормалізується і Україна буде. Вони намагаються підмінити українські національні цінності соціальними, довести українцю, що ніякої різниці між високими виробничими показниками і українською ідеєю нема, що розквіт економіки автоматично призведе до розквіту України і побудови української держави.
Не дивно, що в Україні атеїсти-інородці висувають на перший план матеріальне. Засовуючи на задвірки українську ідею, пропонуючи економічні рецепти виходу з катастрофи, вони - свідомо чи несвідомо - підривають фундамент національної держави українського народу, а значить ставлять під сумнів існування українського народу - бездержавні народи приречені.
Президент, посадовці і депутати несуть особисту відповідальність за дії чужоземного проводу, за експлуатацію чужинцями українського народу.
Якщо інонаціональний провід в Україні буде замінений на український, тоді навіть за самих несприятливих економічних умов відкриється українська перспектива. Навіть якщо на той час міжнародним законодавством буде закріплений підневільний стан українського народу. Всі ці Ялтинські, Массандрівські, Завидовські договори, «Старти», Лісабонські протоколи та інші грабіжницькі угоди, які порушують наш суверенітет, стануть каталізатором, збуджувачем національного переможного руху.
«В історії досить часто траплялося так, - писав А.Гітлер, - що мирні угоди, що як удари батога падали на плечі переможеного народу, служили сигналом до початку підйому. Як багато ми могли б в цьому відношенні зробити з Версальського грабіжницького договору! Хіба німецький уряд, якби він був гідний свого звання, не зумів би з цього нечувано ганебного, безкінечно здирницького договору викувати зброю проти ворога та довести національні пристрасті до точки кипіння? Хіба не зуміла б дійсно геніальна пропаганда використати садистичну жорстокість цього договору, щоб вивести власний народ з байдужості, викликати в народі обурення, а потім перевести це загальне обурення в справжню лють проти грабіжників?.. Ми повинні добитись того, щоб усі ці 60 млн. зненавиділи цей грабіжницький договір до глибини душі, щоби ця гаряча ненависть загартувала волю народу і все це вилилось в один загальний заклик: «Дайте нам знову зброю! « («Майн Кампф»).
Якщо українці зрозуміють, що не «виважена» політика поступок і компромісів з ворогом, не ринкові реформи є запорукою невмирущості нашої нації, а ненависть до поневолювача, бажання й уміння тримати в руках зброю, можна буде з впевненістю сказати: «Українська нація є і буде вічно! "
***
Знаємо, що у мільйонів українців ослабнув інстинкт збереження Роду. До того ж, змішані шлюби набули масштабів стихійного лиха. У змішаних шлюбах, як правило, програє українська сторона і рід український переривається. Але ще не пізно змінити ситуацію. Треба лише прийти до влади, взяти під контроль засоби масового впливу на свідомість людини. «Аби лише телеграф діяв, хто б ним не управляв - коритися будуть», - писав А. Герцен.
Коли націоналісти прийдуть до влади, українська пропаганда наголошуватиме на почутті етнічної, кровної спільноти як основи української держави. «Спільне походження українців», «спільна доля українців» (як в минулому, так і в майбутньому), «порядкуючий авторитет батьків» - такі основні складники нової української пропаганди.
Лев Ребет в «Теорії нації» писав: «Тугою мальовані спогади і асоціації мають велику об’єднуючу силу…».
Виходить, що трагічна доля українців дає нам шанс. Але, щоб цей шанс був використаний, українцям необхідно плекати «волю до Батьківщини», волю нестримну, всепоборну, яка змітає на своєму шляху чуже, шкідливе, вороже.
Ми ніколи не відмовлялись і ніколи не відмовимось від обов’язків спадкоємців Етнічного Господаря України. Ідея нації стане релігією українців. Телеграф буде захоплений. Національний храм під назвою «УКРАЇНА» постане з руїн на грані тисячоліть!
***
Ми, нащадки Міхновського, Донцова, Коновальця, говоримо, що «в обранні засобів визволення Української Нації, націоналізм не обмежує себе ніякими «загальнолюдськими» приписами «справедливості», милосердя і гуманізму, уважаючи, що вони можливі до здійснення тільки в умовах взаємності. Натомість, прийняті абсолютно й застосовані до ворогів - вони часто стають джерелом внутрішнього розладу й причиною національної поразки. Усе те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї нації; усе те зле, що цю силу й розвиток послаблює - це основна заповідь українського націоналізму» (Микола Сціборський, «Націократія»).
Для перемоги необхідно знати ХТО загрожує нашому існуванню.
Ворог нації повинен стати особистим ворогом кожного українця, говоримо ми. Помста ворогам української нації не менш солодка, ніж любов до Батьківщини. Жертвоприношення ворогів - необхідний елемент національного ритуалу. Що може бути кращим, ніж знищити ворога Батьківщини!
Людина, яка не сповідує цих принципів, не є сином України.
«З’єднайтеся під знаком ненависті, яку ніщо не сміє роззброїти! « - закликав Роберт Андріво і мав рацію. Ненависть, дійсно, добрий дорадник. Вона заперечує половинчастість, яка є виявом внутрішньої деградації. Ненависть не обдурить, вона змобілізує, вона перехилить чашу терезів на нашу користь.
***
Для чего я все это опубликовал?
Вовсе не для политической характеристики ПС. С этим пусть разбираются иные специалисты.
Нам, православным людям, следует руководствоваться словами святого апостола Павла, в Послании к Колоссянам (гл. 3) говорившем о нравственном облике истинного христианина, который должен отказаться от «ветхого человека» в себе, то есть от человеческих пороков (гнева, злобы, лжи, злоречия, любостяжания и т. д.) и духовно обновиться (ст. 10-11) - «по образу Создавшего его, где нет ни Еллина, ни Иудея, ни обрезания, ни необрезания, варвара, Скифа, раба, свободного, но все и во всём Христос».
Та же мысль содержится и в другом Послании апостола Павла - к Галатам (гл. 3, ст. 27-28): «Все вы, во Христа крестившиеся, во Христа облеклись. Нет уже Иудея, ни язычника; нет раба, ни свободного; нет мужеского пола, ни женского: ибо все вы одно во Христе Иисусе».
И потому нам, христианам, следует задуматься над тем: могут ли быть нам близкими по духу общественные организации и партии, основанные на язычестве, где воспеваются Белая Раса, Род, Нация, Сверхчеловек, Арийские ценности, ненависть и жертвоприношення ворогів …?
http://dumskaya.net/post/zednajtesya-pid-znakom-nenavisti/author/
Самое интересное что на главной страницы думской блог батюшки Сергея Лебедева не отображается, видно тема о пляжах гораздо более важна :)