Як побувати в Криму без витрат
Тільки вернувся додому з Вінниці, де був на фесті Живий вогонь, виспався, прокинувся і мені телефонують, типу швиденько збирай речі, є вільні місця в автобусі турфірми, поїдемо в Крим досліджувати бази та купатися в морі. Їхати не дуже хотілося, але той факт, шо в Криму я ще ніколи не був, став визначальним. Хоча, з іншого боку я чітко уявляв ці автобусні муки по дорозі до моря, купу бабусь-туристів та інших матрасників, з котрими доведеться провести два дні.
Першою точкою на маршруті була Новофедорівка біля Саків.
А також тут була купа людей, холодне море та потужні хвилі.
А крім того, я дізнався від людей з гучномовцями, шо саме на цьому пляжі продаються найкращі та найбільші в світі пиріжки з різноманітним начинням, і якщо хтось не спробував ці пиріжки - це означає даремну поїздку, в Криму ви не були. Пиріжки не купував, бо сильно сумнівався в їхній якості.
Далі ми запізнилися на автобус, бігли за ним, вскочили мокрі і поїхали до Новофедорівки.
Тут біля бази паслися красиві татарські коні.
Кінь на туристів особливо не зважав, тому можна було спокійно його фотографувати.
Пішли подивитися на море. Беріг виявився доволі специфічний.
Спускатися вниз було ліньки, тому ми тут лише фоткали.
Далі маршрут лежав через Сімферополь та Алушту до Малоріченська. Сподобався серпантин біля Алушти - так і чекав коли наш довжелезний автобус перекинеться, було би дуже весело. В Малоріченську вже був пляж з галькою та меншою кількістю пляжників.
Море було таке ж холодне як і в попередніх місцях, але звикнути можна. Інше діло хвилі, ніяк не виходило нормально поппливати.
А ще тут поруч біля пляжу знаходиться красива церква.
Скільки нас не заманювали місцеві продавці - ніяк ми не клювали на їхні шашлики, чебуреки та інші неїстівні місцеві страви.
Після поїздки мені стало ще більше не зрозуміло - ну який сенс витрачати тисячі грошей, їхати хто-зна куди в спеку і селитися біля цього моря. Особисто мені повноводна річка, кар'єр чи озеро більше подобаються, і там не буде стільки набридливих пляжників та торговців пиріжками. Як то кажуть - кожному своє.
А ще по дорозі вирішив провести експеримент - чи реально з'їздити до Криму та не витратити жодної копійки. В моєму випадку це виявилося абсолютно можливо.
Першою точкою на маршруті була Новофедорівка біля Саків.
А також тут була купа людей, холодне море та потужні хвилі.
А крім того, я дізнався від людей з гучномовцями, шо саме на цьому пляжі продаються найкращі та найбільші в світі пиріжки з різноманітним начинням, і якщо хтось не спробував ці пиріжки - це означає даремну поїздку, в Криму ви не були. Пиріжки не купував, бо сильно сумнівався в їхній якості.
Далі ми запізнилися на автобус, бігли за ним, вскочили мокрі і поїхали до Новофедорівки.
Тут біля бази паслися красиві татарські коні.
Кінь на туристів особливо не зважав, тому можна було спокійно його фотографувати.
Пішли подивитися на море. Беріг виявився доволі специфічний.
Спускатися вниз було ліньки, тому ми тут лише фоткали.
Далі маршрут лежав через Сімферополь та Алушту до Малоріченська. Сподобався серпантин біля Алушти - так і чекав коли наш довжелезний автобус перекинеться, було би дуже весело. В Малоріченську вже був пляж з галькою та меншою кількістю пляжників.
Море було таке ж холодне як і в попередніх місцях, але звикнути можна. Інше діло хвилі, ніяк не виходило нормально поппливати.
А ще тут поруч біля пляжу знаходиться красива церква.
Скільки нас не заманювали місцеві продавці - ніяк ми не клювали на їхні шашлики, чебуреки та інші неїстівні місцеві страви.
Після поїздки мені стало ще більше не зрозуміло - ну який сенс витрачати тисячі грошей, їхати хто-зна куди в спеку і селитися біля цього моря. Особисто мені повноводна річка, кар'єр чи озеро більше подобаються, і там не буде стільки набридливих пляжників та торговців пиріжками. Як то кажуть - кожному своє.
А ще по дорозі вирішив провести експеримент - чи реально з'їздити до Криму та не витратити жодної копійки. В моєму випадку це виявилося абсолютно можливо.