Плач Єремії с русским подстрочником.
Вона
Слова і музика: Кость Москалець
Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип'єте - холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя - прекрасне, а вона...
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.
Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)
Она
Завтра придут в комнату твои друзья (небольшое количество),
Выпьете холодного вина.
Кто-то принесет белые астры, кто-то скажет - «жизнь прекрасна».
Да, жизнь прекрасна, а она…
А она, а она будет сидеть печальная,
Будет пить - не пьянеть от дешевого вина.
Я буду петь для нее, так, что будет дребезжать хрусталь
Но разве сумеет голос преодолеть эту печаль.
Так в мире заведено, я люблю ее волосы,
Я люблю ее тонкие губы (уста).
Но скоро придет осень, мы все разбежимся
По русифицированным городам.
Только она, только она будет сидеть печальная,
Будет пить - не пьянеть от дешевого вина.
Моя девочка печальная, моя судьба золотая,
Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.
Так в мире заведено, я люблю ее волосы,
Я люблю ее тонкие губы (уста).
Но скоро придет осень, мы все разбежимся
По русифицированным городам.
Только она, только она будет сидеть печальная,
Будет пить - не пьянеть от дешевого вина
Моя девочка печальная, моя судьба золотая
Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.
Клітка з пантерою
Слова: Віктор Неборак
Музика: Плач Єремії
Ти любиш розглядати шкіру,
Яка формує тіло панни.
Ти цю пантеру взяв на віру,
Встромляєш в неї спис тюльпанний.
Її навчили говорити,
Хоча начхати їй на квіти.
Ця усмішка бажає м'яса,
В кров на арену неофіти.
Злягання Риму, рев пантери,
Ар оргії, судомні струми,
У мозках сплетені парфуми,
Поети золотої ери.
Налито в голови по вінця
Із місяця вино прозоре.
Наповнить морем ваші пори
І кров смолиста і дивіться.
Засмага смуга і печера,
Вона богиня, звір чи прірва,
Вона гумова лялька, шкіра
Чи морем створена Венера.
Гітара в пальцях ловеласа
На звуки вишукані ласа. (весь куплет - 8)
Клетка с пантерой
Ты любишь рассматривать кожу,
Которая формирует тело госпожи.
Ты эту пантеру взял на веру,
Вставляешь в нее копье тюльпанное.
Ее научили говорить,
Хотя начхать ей на цветы.
Эта улыбка хочет мяса,
В кровь на арену неофиты.
Совокупление Рима, рев пантеры,
Ор оргии, (судомні струми - судорожные подергивания, словно пробивает током),
В мозгах переплетены духи (парфюмерия),
Поэты золотой эры.
Налито в головы по ободок
Из луны вино прозрачное.
Наполните морем ваши поры
И кровь смолянистая и смотрите.
Загар, полоса и пещера,
Она богиня, зверь или пропасть,
Она резиновая кукла, кожа
Или морем созданная Венера.
Гитара в пальцах ловеласа
На звуки изысканные падка.
Королева Де
Слова: Віктор Неборак
Музика: Тарас Чубай
Ти йдеш одна між лілій,
Сорочки носиш білі,
Малюєш очі деревам,
Ти королева дебілів.
Коли заходиш у храми,
За ними валяться брами,
Вони шкребуть пазурами
Дебіли на весіллі.
Ти королева дебілів.
Температура плюс сорок.
Не приведи мій Боже
В її гаряче ложе.
Спадає в душі морок,
Густе вино й гаряче,
А королева плаче,
Над рилом поросячим.
Ти королева дебілів,
Ти дика королева,
Танцюємо в повітрі
Я можу повторити:
(Королева Де). (весь куплет - 3)
Королева Де
Ты идешь одна между лилий,
Сорочки (комбинация?) носишь белые,
Рисуешь глаза деревьям,
Ты королева дебилов.
Когда заходишь в храмы,
За ними обваливаются ворота,
Они скребут когтями
Дебилы на свадьбе.
Ты королева дебилов
Температура плюс сорок
Не приведи меня Господь
В ее горячее ложе.
Спадает с души наваждение,
Густое вино и горячее,
А королева плачет,
Над рылом свиным.
Ты королева дебилов,
Ты дикая королева,
Танцуем в воздухе
Я могу повторить:
Ты королева дебилов
Температура плюс сорок
Не приведи меня Господь
В ее горячее ложе.
Коли до губ твоїх...
Слова: Грицько Чубай
Музика: Тарас Чубай
Коли до губ твоїх лишається пів подиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись від має.
Не ступленим півкроку залишається,
Пів подиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається пів подиху,
До губ твоїх лишається півкроку. (ост 2 рядки - 2)
Когда до губ твоих…
Когда до губ твоих остается пол дыхания,
Когда до губ твоих остается полшага -
Зрачки твои сотканы из удивления,
В глазах у тебя все синим цветом и широко.
Что-то шепчешь заворожено и тихо ты,
Этот шепот мою тишину синим цветом терзает.
И забываю я, что умею дышать,
И что умею ходить, забываю.
А черная птица век твоих взлетает (подымается)
И уверенность мою куда-то уносит (не совсем так, что-то вроде «отнимает»).
Не пройденным полшага остается,
Пол дыхания в горле застревает.
Зрачки твои сотканы из удивления,
В глазах у тебя все синим цветом и широко.
Но до губ твоих остается пол дыхания,
До губ твоих остается полшага.