Comment to 'Юрій Винничук, Русифіковані міста' by tassadar_ha
Вперше я відчув себе некомфортно після того, як вперше Добкіна обрали мером Харкова. Як це так? Популіст, що белькоче про брудне місто виграє у мера, що постійно щось робить і поліпшує. На якого навіть не знайшлося корупційного скандалу. Бо ще можна було зрозуміти людей, що голосують за людину, що була у в'язниці.
Втім, це відчуття комфорту - воно небезпечне і шкідливе. Усі люди різні й думати, що хтось свій через те, що вони розмовляють однією мовою, живуть на одній вулиці чи навчалися в тому ж самому університеті.
Є тільки один тип людей, що не може бути своїм - злі люди. А так, кожен має право помилятися, кожен може навчатися чомусь постійно й пізнавати щось нове. Я знав людину, що любила Сталіна й не вірила в українську культуру, я знав людину, що була за монархію, я знав людину, що не визнавала голодомор, я знав людину, що була проти НАТО, я знав людину, що була проти гей-браків й гей-парадів, я знав людину, що була проти щеплень, я знав людину, що буда проти Майдану й за Януковича, я знав людей, що голосували за Януковича, бо він послабить контроль. Це все були мої люди, мої опоненти. Вони змушували мене почуватися трохи некомфортно. Вони змушували мене не здаватись й шукати правду, шукати добро, вивчати усе навкруги. Бо я знав трієчників, котрі були розумніші й чесніші за відмінників. Знав людей без освіти, котрі не стали голосувати за Януковича.
Це глупо вважати, що русифікованість чи-то відсутність освіти робить таке з людьми. Потрібно розширювати знання про світ. Телевізор й печерні погляди на життя намагаються взяти реванш усюди. Починаючи з Ірану майже сорок років тому. В Індії еаціоналісти, що бажають розпочати війну. В Італії комік створив партії проти політиків, щоб потім вона стала корупційною. В США - Трамп, в Британії - Джонсон. В Румунії теж не ісе добре.
Але прогрес не спинити. Наприклад, в суперрелігійній Ірландії відмінили заборону на аборти та обрали відкритого гея прем'єр-міністром.
І боротьба - це важко, але тільки правда, тільки допомога, тільки віра в майбутнє. І жаль, що треба боротися, але ця інтелектуальна боротьба робить нас кращими.
View the entire thread this comment is a part of
Втім, це відчуття комфорту - воно небезпечне і шкідливе. Усі люди різні й думати, що хтось свій через те, що вони розмовляють однією мовою, живуть на одній вулиці чи навчалися в тому ж самому університеті.
Є тільки один тип людей, що не може бути своїм - злі люди. А так, кожен має право помилятися, кожен може навчатися чомусь постійно й пізнавати щось нове. Я знав людину, що любила Сталіна й не вірила в українську культуру, я знав людину, що була за монархію, я знав людину, що не визнавала голодомор, я знав людину, що була проти НАТО, я знав людину, що була проти гей-браків й гей-парадів, я знав людину, що була проти щеплень, я знав людину, що буда проти Майдану й за Януковича, я знав людей, що голосували за Януковича, бо він послабить контроль. Це все були мої люди, мої опоненти. Вони змушували мене почуватися трохи некомфортно. Вони змушували мене не здаватись й шукати правду, шукати добро, вивчати усе навкруги. Бо я знав трієчників, котрі були розумніші й чесніші за відмінників. Знав людей без освіти, котрі не стали голосувати за Януковича.
Це глупо вважати, що русифікованість чи-то відсутність освіти робить таке з людьми. Потрібно розширювати знання про світ. Телевізор й печерні погляди на життя намагаються взяти реванш усюди. Починаючи з Ірану майже сорок років тому. В Індії еаціоналісти, що бажають розпочати війну. В Італії комік створив партії проти політиків, щоб потім вона стала корупційною. В США - Трамп, в Британії - Джонсон. В Румунії теж не ісе добре.
Але прогрес не спинити. Наприклад, в суперрелігійній Ірландії відмінили заборону на аборти та обрали відкритого гея прем'єр-міністром.
І боротьба - це важко, але тільки правда, тільки допомога, тільки віра в майбутнє. І жаль, що треба боротися, але ця інтелектуальна боротьба робить нас кращими.
View the entire thread this comment is a part of