Какой, суука, хаахоол хитрый...!!!
Iryna Lishchynska:
- Какое ухо тебе оттттрезать - левое или правое?
- На ваше усмотрение, гражданин начальник...
- Какой, суука, хаахоол хитрый...!!!
Їх перевозили зі шпиталю в колонію... Прооокляті Богом Камишани Волгограда. Напів підвальне приміщення в
30 кв., де в середньому тримають біля 16-ти полонених з малесеньким віконечком під стелею, яке взимку
відкривають спеціально (хоч приміщення не опалюється), щоб ще холодніше було...
Двоповерхові нари зі смердючими матрацами повні вошей. Воші всюди. Вони залазили в рубці одежі і просто
вигризали плоть на ногах, лишаючи на тілі темні вигризені ями... Воші заїдали, а чухатись НЕ МОЖНА.
Відеокамера фіксує кожен рух. Полонені сидять на нарах. Весь день. Ходити НЕ МОЖНА. Взагалі. 16 годин
сидіння щодня.
Минає тиждень, місяць, рік... Ходити НЕ МОЖНА. Від постійного сидіння атрофуються м'язи, бо людина не
рухається взагалі. Пересуватись по камері НЕ МОЖНА, лише в туалет. Ну як в туалет... В кутку камери унітаз.
Зливати водою з відра. Навіть ширми нема... Сидиш сереш і вся камера дивиться.
Колись представники червоного хреста приїхали... Хлопцям видали "чисту одежу". Ну як чисту... Воно було
СУХЕ, бо зазвичай видають сире вологе. Його ж не перуть, а в холодній воді прополощуть, щоб не відпиралась
грязь і воші не здохли. В той день хлопцям навіть труси та шкарпетки видали і ширму на "туалет" повішали.
Правда, коли пі#ари з червоного хреста поїхали - шторку з "туалета" зняли, труси і шкарпетки забрали звісно
ж... Показуха на камеру скінчилась. Ага, посилку ще з теплими речами Саша отримав. Під камерами
розписався що отримав, камери виключили, посилку забрали під регіт пі#арського червоного хреста... Б#ять.
-Телефон жены!
-Пацаны не помню... Чесно...
-Будем вспоминать...!!!
Дістає електрошокер...
Баня раз на тиждень. Ну як баня... Хвилина на миття і десять на биття... Вихід на "баню" - це завжди побої.
Всіх ставлять до стіни, обличчям до низу і б'ють дубинками, ногами, руками усім чим можна. Голих і змучених,
які ледь тримаються на ногах від голоду. Просто так.
-К стене пи#ары...!!
І електрошокером в мокре тіло... Кожного. Просто так. Для "профілактіки". Натисне і тримає, сволоота. По
"бані" розходиться запах смаженої плоті... Кричати НЕ МОЖНА. Жодного звуку.
Поруч з Сашею хлопчина не витримав тортур, серце зупинилось... За ноги відтягли до стіни, смердючою
ганчіркою накрили... Їм взагалі по#уй... Людину вбити, що води напитись...
-Абрамкин!!! Ненавижу хохлов и евреев, а ты, суука, два в одном! Є6ать, он шо руусссский??? Тут написано,
суука ты родился в Брянской области! Какой на#уй Николаев!? Ты, суука, предатель родины за хоохлооов
воевал...!
Те, чим годують, навіть собаці не даси... Варена гнила картопля, гнила смердюча капуста. Дві три ложки того
варива. Дають таким гарячим, щоб з'їсти не змогли. На прийняття "їжї" дві-три хвилини. Ковтаєш те смердюче
місиво, обпікаючи рот і горло, бо голод страшний... М'ясо, риба, масло то лишень у спогадах...
Аби не здохли... Хліб 150 грамів на добу. Глевкий, сирий... Хлопці роблять з нього "рафаело" і "ферреро
роше". Ховаєш швидко ту гливку м'якушку, щоби вертухаї не бачили, бо вб'ють якщо побачать. Змішуєш зі
слиною, роблячи ковтунці, потім в рота і смокчеш цілий день ту юшечку. Так обманюєш шлунок, притупляючи
відчуття голоду тою юшкою... З білого хліба "Рафаелки", з чорного "Ферреро роше"...
З 90 кг Саша повернувся 54. Втрата ваги 36 кг за 20-ть місяців полону... Від побоїв і голоду живого місця на
тілі не лишилось. Що півроку тепер лікування, до кінця життя...
- Щеее не вмееерла в Ууукраїні ні слава ні воооляяя...
- Саня замовкни! Ти шо ї6анутий!! Почують пиз#а усім...!!!
- Щееее нам браааття ууукраїнці усміхнеться доля...
З полону після Саші повернувся Бодя вони в одній камері сиділи... Розмовляють відеозв'язком, як старі друзі...
- Після того, Саньок, як тебе обміняли, ми більше Гімн не співали...
- Який Гімн...?- перепитую Сашка.
-Та я там традицію започаткував, щовечора тихесенько співати Гімн України, на зло пі#арам... Вони ж
щоранку заставляли свій пі#арский рашковський гімн співати... А ввечері я з пацанами наш Гімн тихесенько...
З 16 нас тільки четверо співали я, Бодя, Віталя і Коля, решта боялись, бо якби вертухаї почули, то вбили б на
місці... Я всім казав. Сидітиму тут скільки треба аби тільки Україна не прогнулась під рашкою...
Мій Незламний. Я б тільки за цей Гімн в тому пеклі їм чотирьом Героя України дала... Як можна пробачити...
Забути... Жити далі своє життя з усіх сил намагаючись зібрати себе до купки, після усього пережитого...
Неможливо. Але ми дуже стараємось...
Запам'ятайте і дітям на віки передайте - рууусня НЕ ЛЮДИ. Ці істоти не мають душі. Там немає нічого
людського взагалі...