Спадок золотої лихоманки
Спадок золотої лихоманки
Цей тип ножів був особливо розповсюджений під час золотої лихоманки в Америці. В ті неспокійні часи носити при собі зброю слід було хоча б для того, щоб лишатись живим, чи принаймні мати на це шанси.
Саме тоді було, так би мовити, винайдено такий ніж, хоча народи півночі вже давно використовували його, щоправда, здебільшого у господарських цілях. Але зараз мова йде про так званий пуш-дагер (push dagger), котрий вірніше називати тичковим ножем.
Форма пуш-дагера здебільшого Т-образна, хоча зустрічаються варіанти з Г-образною формою. Лезо у такого ножа перпендикулярно до руків'я, і проходить між пальцями руки, виходить з кулака, як кастет. Але на відміну від кастета, має значно більшу вражаючу силу, та й функціональність у пуш-дагера значно більша.
Так само як і кастет, тичковий ніж чудово підходить для прихованого носіння, крім того, його значно складніше вибити з руки, ніж звичайну холодну зброю. Завдяки своїй формі, пуш-дагер чудово підходить для так званих “кабацьких бійок”, де нема місця, щоб нормально розмахнутись, але можна чудово вдарити опонента проміж ребер.
Розміри таких ножів зазвичай невеликі - загальна довжина 10-15 сантиметрів, зустрічаються і зовсім маленькі, до 7-8 сантиметрів. Ясна річ, що й вага у них зовсім невелика, рідко більше за 50 - 100 грамів. При цьому лезо у пуш-дагерів буває досить таки товстим - до 5 міліметрів.
Руків'я частіше за все виготовляється з синтетичних матеріалів, і дуже рідко з натуральних, в ножах, котрі мають значно вищу ціну. В багатьох ножах також зустрічаються просто металеві руків'я, цільні із лезом. Нерідко, доречі, лезо тичкових ножів серейторне.
Багато виробників виготовляють пуш-дагери вже з піхвами. Дехто робить їх з пластику, дехто зі шкіри. Часто піхви мають кріплення на пояс, інколи - кільце для ланцюжка чи мотузки.
Обирати є з чого, причому на ринку є як досить бюджетні варіанти, так і для “гурманів” холодної зброї. В будь-якому разі, такий ніж краще мати, ніж потім жалкувати, що його не придбали.
Хоча, в нашій країні, з нашими законами, не все так просто. Пам'ятаємо про справу Граціотова...
Цей тип ножів був особливо розповсюджений під час золотої лихоманки в Америці. В ті неспокійні часи носити при собі зброю слід було хоча б для того, щоб лишатись живим, чи принаймні мати на це шанси.
Саме тоді було, так би мовити, винайдено такий ніж, хоча народи півночі вже давно використовували його, щоправда, здебільшого у господарських цілях. Але зараз мова йде про так званий пуш-дагер (push dagger), котрий вірніше називати тичковим ножем.
Форма пуш-дагера здебільшого Т-образна, хоча зустрічаються варіанти з Г-образною формою. Лезо у такого ножа перпендикулярно до руків'я, і проходить між пальцями руки, виходить з кулака, як кастет. Але на відміну від кастета, має значно більшу вражаючу силу, та й функціональність у пуш-дагера значно більша.
Так само як і кастет, тичковий ніж чудово підходить для прихованого носіння, крім того, його значно складніше вибити з руки, ніж звичайну холодну зброю. Завдяки своїй формі, пуш-дагер чудово підходить для так званих “кабацьких бійок”, де нема місця, щоб нормально розмахнутись, але можна чудово вдарити опонента проміж ребер.
Розміри таких ножів зазвичай невеликі - загальна довжина 10-15 сантиметрів, зустрічаються і зовсім маленькі, до 7-8 сантиметрів. Ясна річ, що й вага у них зовсім невелика, рідко більше за 50 - 100 грамів. При цьому лезо у пуш-дагерів буває досить таки товстим - до 5 міліметрів.
Руків'я частіше за все виготовляється з синтетичних матеріалів, і дуже рідко з натуральних, в ножах, котрі мають значно вищу ціну. В багатьох ножах також зустрічаються просто металеві руків'я, цільні із лезом. Нерідко, доречі, лезо тичкових ножів серейторне.
Багато виробників виготовляють пуш-дагери вже з піхвами. Дехто робить їх з пластику, дехто зі шкіри. Часто піхви мають кріплення на пояс, інколи - кільце для ланцюжка чи мотузки.
Обирати є з чого, причому на ринку є як досить бюджетні варіанти, так і для “гурманів” холодної зброї. В будь-якому разі, такий ніж краще мати, ніж потім жалкувати, що його не придбали.
Хоча, в нашій країні, з нашими законами, не все так просто. Пам'ятаємо про справу Граціотова...
