"Тимошенко" як анахронізм: З усіх варіантів розвитку подій Юлія Володимирівна обирає найгірший
Відставка Кабінету міністрів поставила перед нами два питання, які узагальнено можна змалювати : що ж буде з Тимошенко без України і що буде з Україною без Тимошенко. Обоє питань загадкові і не прогнозовані. Хіба що у першому випадку відповідь все ж таки певною мірою в руках Юлії Володимирівни, а в другому… В другому Тимошенко своїми руками зробила все, щоб від неї не залежало нічого.
За Тимошенко вболівала: Соня ПОЛЧОК
Загалом, в другому ситуація теж була певною мірою у руках прем’єра, навіть відставленого. В будь-якому вакуумі влади голова уряду має почуватися добре - є в руках влада, немає ніякої відповідальності. Знову вже не відставлять - за тим же принципом, за яким двічі не розстрілюють. Тим більше, що в історії новітньої України був прецедент досить довгого правління Юхима Зв’ягільського, що перебував в якості «в.о.» і однозначно ніякого дискомфорту з того не відчував.
Межичасся - це взагалі дуже цікавий період для будь-якої історії. Поки «білі» вже пішли, а «червоні» ще не прийшли - робиться заділ на майбутнє. Він може бути позитивним (як акт відновлення Української Держави 30 червня) чи не дуже (як відомі інциденти з польським населенням на Волині), але це - час для креативу. Навіть Ющенко, номінальний ще президент після першого туру виборів розвинув таку бурхливу діяльність, що її не бачили останні роки його каденції. Такі собі «антистоднів» для нового президента. Більше того - можна своїми діями вносити розкол у лави супротивників, маніпулювати бізнес-інтересами ворожого табору, точеними призначеннями чи відставками через багатоходові комбінації впливати на формування нового, більш зручного, Кабміну. В парламенті можна безкінечно затягувати свою ж відставку, розкидаючи по ходу останні матеріальні блага виборцям. Тим більше, що ламати значно легше, ніж будувати і, як показував наш парламент, для призначення когось на урядову посаду йому потрібно значно більше часу, ніж для того, щоб когось відставити.
Постановочні прихильниці Тимошенко у тренувальних карпатських таборах від французького фотографа Гійома Ербо
Це може призвести до позачергових виборів? Але ж з таким же успіхом може і не призвести - вибори назначає Президент, та ще й не зрозуміло, чи не захочуть виборці БЮТу взяти реванш за програш. Можна ще згадати, що свого часу Лавринович вигадав вже призабутий спосіб плювати на президентські укази під назвою «контрасигнація» - самий час був би його згадати, показавши новому Президенту, що не такий він і «крутий». Замість цього Тимошенко веде себе дивно: вона капітулює там, де могла б поборотися, наступає в безнадійних ситуаціях і підіймає медійну хвилю щодо питань, не вартих з’їденого яйця. Загалом можна вже говорити про певну тенденцію з цього приводу. Спостерігаючи за кроками Юлії Тимошенко останніми днями, я не можу позбавитись від думки, що ця жінка фатально умудряється прибувати на вокзал рівно через одну хвилину після відходу потягу.
Читати далі..