Мальме
Фото з Мальме тут
З Копенгагена (Данія) в Мальме (Швеція) їхати менше сорока хвилин. Тобто з однієї країни в іншу можна потрапити швидше, ніж, приміром, з Позняків на Лукянівку (кияни знають про що я). І більша частина подорожі проходить над Балтійським морем. Швидкий потяг мчить мостом. З обох боків море, видно хвилі, кораблі, піщані мілини. Іноді здається, що то не зовсім потяг, а якийсь гібрид потяга з літаком, літаючий потяг, що ширяє над вітряними і холодно-синіми водами північних морів.
Ще на датському березі вагон наповнюють сексапильні сьюардеси-блондинки-шведки в синіх уніформах скандинавських авіакомпаній. Втомлені після роботи вони безшумно восссідають на вагонних тронах впередчутті близького дому, білоссніжної ванної і шведського побутового комфорту. Можливо саме через їхню присутність виникають суніви - чи це літак, чи потяг. А можливо це все через відсутність землі за вікном. Лише скільки сягає око - фіолетові води… і аж до Норвегії.
Покидаючи підземний світ вокзалу в Мальме, потрапляєш на вузькі вулички з доглянутими будинками. На одній з типових будівель (триповерхових - зауважую я) центральноміської забудови вигравіювано барельєв. Під суворою кострубатістю готичного шрифту, покоїться череп (напевне оберіг), а нижче дата - 1534 рік. Важко уявити, які сни сняться мешканцям спалень, у яких народжувалося і помирало не менше двадцяти поколінь.
Готика в Мальме падає на тебе несподівано і у таких місцях, де ти цього найменше очікуєш. На центральній площі, наприклад, панує зовсім не вона, а справжнісіньке «козацьке барокко». «Отакої - садиба пана писаря, наче десь в Батурині», - дитвуєшся ти споглядаючи на адміністративну споруду 16 століття біля ратуші. Проте варто зайти у централтний міський парк з старими креслатими дубами, як виявляється, що то не зовсім парк, а цвинтар. Мами з дітьми меланхолійно прогулюються стежками, дбайливо прокладеними поміж чорними масивними хрестами та надгробками з барельєфами нордичних профілів.
У довіднику написано, що ще якихось двісті років тому у Мальме жило заледве двісті чоловік. Колись потужний балтійський порт був занепав, через домінування Данії в протоці. Не знаю наскільки насправді виросло це число тепер, але після сьомоїї години вечора тут не знайдеться і двохсотень мешканців. На абсолютно пустих вулицях трапляється хіба що турист, який випадково збився з курсу. Бо курс усіх туристів ввечері пролягає на Lilla Torget. Тут навколо вогнищ вони воссідають за келихом пива і порцією риби, їхній гамір накочується на тисячолітні стіни, наче хвилі моря на піщані коси і переливається у тихі затоки. Колись тут так само стала на відпочинак та ватага вікінгів, що пливла до далекого східного Новгорода. Вони тут вечеряли під холодним червеневим сонцем Мальме. Повечеряю і я на останні крони.