(no subject)
чтоб немного успокоиться читаю.
бегу к любимым книжкам, к старинным друзьям моим. и на глаза мне попадаются все время ответы - иногда как насмешка, иногда как приговор, как карикатура или некоторые даже как диагноз..
вот, почитайте вместе со мной любимого Винниченка, его "Солнечную машину", 1921-1925
- Отже, увага, панове! Чи то пак - істоти! Високоповажний наш великий учений питання поставив хоч не науково ясно, але по-мистецьки виразно...
Доктор Рудольф зіщулено червоніє: розуміється, це глум із нього.
- Що... Що зломив собі світ? На підставі того маленького факту, який ми маємо щастя в даний момент спостерігати в цій чудовій залі, а саме - що ми, не зовсім божевільні істоти (я не кажу "люди", бо це ще спірне питання, і я тримаюсь зовсім іншої теорії), що ми зранку покотом лежимо на підлозі й приємно філософуємо, на підставі цього вже факту ми можемо з певністю сказати, що щось таке зламалось у нас чи в усього людського колишнього світу - це все одно. Що ж зламалось, мої високоповажні істоти?
Шпіндлер гумористично-гордо закидає пуделячу голівку догори и з пафосом досвідченого оратора робить паузу.
Істоти чекають із таким лінивим вибачливим усміхом, з яким чекають глядачі багато разів чуваного ними, улюбленого актора-коміка.
- Зламалася, мої істоти, вісь, на якій крутився віз необхідності. Віз перекинувся - і людство гепнуло з царства конечності в царство свободи.
вот эти "истоты", "горделиво забрасывает пуделячью головку", "гепнулось в царство свободы"...
так подходит под звучащую фоном трансляцию из верховной рады...
бегу к любимым книжкам, к старинным друзьям моим. и на глаза мне попадаются все время ответы - иногда как насмешка, иногда как приговор, как карикатура или некоторые даже как диагноз..
вот, почитайте вместе со мной любимого Винниченка, его "Солнечную машину", 1921-1925
- Отже, увага, панове! Чи то пак - істоти! Високоповажний наш великий учений питання поставив хоч не науково ясно, але по-мистецьки виразно...
Доктор Рудольф зіщулено червоніє: розуміється, це глум із нього.
- Що... Що зломив собі світ? На підставі того маленького факту, який ми маємо щастя в даний момент спостерігати в цій чудовій залі, а саме - що ми, не зовсім божевільні істоти (я не кажу "люди", бо це ще спірне питання, і я тримаюсь зовсім іншої теорії), що ми зранку покотом лежимо на підлозі й приємно філософуємо, на підставі цього вже факту ми можемо з певністю сказати, що щось таке зламалось у нас чи в усього людського колишнього світу - це все одно. Що ж зламалось, мої високоповажні істоти?
Шпіндлер гумористично-гордо закидає пуделячу голівку догори и з пафосом досвідченого оратора робить паузу.
Істоти чекають із таким лінивим вибачливим усміхом, з яким чекають глядачі багато разів чуваного ними, улюбленого актора-коміка.
- Зламалася, мої істоти, вісь, на якій крутився віз необхідності. Віз перекинувся - і людство гепнуло з царства конечності в царство свободи.
вот эти "истоты", "горделиво забрасывает пуделячью головку", "гепнулось в царство свободы"...
так подходит под звучащую фоном трансляцию из верховной рады...