Відкриття сезону подорожей
Вчора разом з mandrivnic та нашою подругою Світланою ми зробили вилазку в Холодний яр після тривалих зимових "канікул".
Місце ідеально підходить для початку сезону - знаходиться порівняно недалеко і цікаве з точки зору природно-історичних пам'яток. Причому цікавим залишається не дивлячись на вже багаторазове відвідання. Що тут казати, навіть ведення цього журналу я почав з опису подорожі в Холодний Яр.
Метої поїздки для мене було вирватися з міста на природу, пошукати дух весни. Скажу відразу - мету досягнено, і я із задоволенням ділюся враженнями.
Перша зупинка була в р-ні виїзду з Мельників.
На перший погляд ліс ще не живий, ще не відійшов від зими.
Але якщо трохи заглибитися, розумієш, що весна іде!
Помітив, що, не зважаючи на відмінності в погодних умовах, час появи пролісків в цій місцині приблизно однаковий... 2 роки тому ми були тут само 28 березня (+4 дні), і розміри квіток, як на мене, відрізнялися якраз на ці 4 дні.
Зараз же вони лише тільки-но з'явилися.
Поруч з Монастирським ставом mandrivnic показав нам невелику печеру, про існування якої ми не знали. Спускатися в неї був екстрим (через слизьку багнюку), а вибиратися - ще більший... Але в підсумку навіть Тарас з Оленою наважилися залізти:
Найбільше вимастився як не дивно я... Взагалі в мене був шанс ще більш серйозно замаститися, якби не дружня допомога mandrivnic, який витягнув мене як Вінні-Пуха з будиночка кролика. Ноги в мене їхали в багнюці, а рюкзак зачепився і ніяк не хотів полишати печеру. :)
Далі ми відправилися в напрямку Скіфського валу, про який я також не знав, хоч і проїжджав декілька разів поруч.
Дорогою проходили повз Мотронинський монастир:
Як і 100 років тому, в цій місцевості, просякнутій духом національно-визвольної боротьби, монастирем заправляє промосковська верхівка. На цю тематику згадалася гарна стаття Ігоря Лосева в Українському тижні - "Незворотність?" Пасивність на виборах, противсіхство є запорукою розвитку "рускава міра" і закріплення РПЦ на наших теренах. Це треба розуміти.
Такі думки викликав в мене цей в цілому приємний (незважаючи навіть на незграбний новобуд) пейзаж.
До валу йшли через поле навпростець:
Скіфський вал:
Цікаво, що в різних місцях Холодного яру рослинність росте трохи різними темпами...
Знаходили галявини, де проліски вже були великі:
Деякі квітки мають дуже багато бутонів:
Мабуть, коли розквітне, матиме схожий вигляд:
Весна проривається крізь минулорічне листя:
Подекуди кайдани зими прориває яскрава зелень леверди:
Посіяли будяки :):
Подекуди ще є сніг:
Тарас знайшов трохи снігу:
Находилися ми добре... Шкода, що не змогли побачити підсніжників, але в цілому подорож вдалася!
Дякуємо нашому провіднику -mandrivnic, що відкрив нам цікаві куточки Холодного яру!
Місце ідеально підходить для початку сезону - знаходиться порівняно недалеко і цікаве з точки зору природно-історичних пам'яток. Причому цікавим залишається не дивлячись на вже багаторазове відвідання. Що тут казати, навіть ведення цього журналу я почав з опису подорожі в Холодний Яр.
Метої поїздки для мене було вирватися з міста на природу, пошукати дух весни. Скажу відразу - мету досягнено, і я із задоволенням ділюся враженнями.
Перша зупинка була в р-ні виїзду з Мельників.
На перший погляд ліс ще не живий, ще не відійшов від зими.
Але якщо трохи заглибитися, розумієш, що весна іде!
Помітив, що, не зважаючи на відмінності в погодних умовах, час появи пролісків в цій місцині приблизно однаковий... 2 роки тому ми були тут само 28 березня (+4 дні), і розміри квіток, як на мене, відрізнялися якраз на ці 4 дні.
Зараз же вони лише тільки-но з'явилися.
Поруч з Монастирським ставом mandrivnic показав нам невелику печеру, про існування якої ми не знали. Спускатися в неї був екстрим (через слизьку багнюку), а вибиратися - ще більший... Але в підсумку навіть Тарас з Оленою наважилися залізти:
Найбільше вимастився як не дивно я... Взагалі в мене був шанс ще більш серйозно замаститися, якби не дружня допомога mandrivnic, який витягнув мене як Вінні-Пуха з будиночка кролика. Ноги в мене їхали в багнюці, а рюкзак зачепився і ніяк не хотів полишати печеру. :)
Далі ми відправилися в напрямку Скіфського валу, про який я також не знав, хоч і проїжджав декілька разів поруч.
Дорогою проходили повз Мотронинський монастир:
Як і 100 років тому, в цій місцевості, просякнутій духом національно-визвольної боротьби, монастирем заправляє промосковська верхівка. На цю тематику згадалася гарна стаття Ігоря Лосева в Українському тижні - "Незворотність?" Пасивність на виборах, противсіхство є запорукою розвитку "рускава міра" і закріплення РПЦ на наших теренах. Це треба розуміти.
Такі думки викликав в мене цей в цілому приємний (незважаючи навіть на незграбний новобуд) пейзаж.
До валу йшли через поле навпростець:
Скіфський вал:
Цікаво, що в різних місцях Холодного яру рослинність росте трохи різними темпами...
Знаходили галявини, де проліски вже були великі:
Деякі квітки мають дуже багато бутонів:
Мабуть, коли розквітне, матиме схожий вигляд:
Весна проривається крізь минулорічне листя:
Подекуди кайдани зими прориває яскрава зелень леверди:
Посіяли будяки :):
Подекуди ще є сніг:
Тарас знайшов трохи снігу:
Находилися ми добре... Шкода, що не змогли побачити підсніжників, але в цілому подорож вдалася!
Дякуємо нашому провіднику -mandrivnic, що відкрив нам цікаві куточки Холодного яру!