Для Українців - національне свято, для зеленої плісняви - пердьож у філармонії
В усіх країнах є хороші та погані люди. Добрі та злі. Законослухняні та не дуже. Розумні, тупі та дуже тупі. І приблизно в тих самих пропорціях від країни до країни.
Ключова відмінність між країнами - в тому, як ці люди розташовані. Яким бути вигідно, а яким кепсько. Ідучи яким шляхом, ти вийдеш нагору.
В нас цього разу було два Дні Незалежності.
На одному йшли тисячами ветерани, волонтери і просто люди, які відчували єдність з країною, а донечка Ярослава Журавля несла потрет батька.
На другому був президент та Верка Сердючка.
На першому люди вдягали вишиванки як національний одяг.
На другому люди вдягали вишиванки як частину пародійно-клоунського костюму.
На першому співали повстанських пісень та грали на волинках.
На другому співали “Киевлянка, киевлянка, киевляночка - не путана, не воровка, не цыганочка” та “когда убегала от тебя без оглядки, шлепали шлепки мои пятки”.
Перший виглядав як національне свято.
Другий виглядав як пердьож у філармонії.
Один був для громадян. Інший був для жлоба. Я не буду сором’язливо шукати евфемізми. Так, для жлоба. Самі вигадайте якийсь більш коректний термін, якщо хочете, я зараз не в настрої.
Сам по собі жлоб - це нормально. Жлоб є в будь-якій країні. Жлоб в будь-який країні складає значний відсоток “мас” - якщо не більшість. І немає в цьому нічого страшного. Якщо воно просто собі живе, працює на роботі, що не потребує великої відповідальності, бухає по п’ятницях та виїздить на шашлики щомісяця.
Різниця в тому, чи очолює жлоб країну.
Чи є жлоб зразком?
Чи вигідно бути жлобом? Чи вчить держава бути жлобом діточок? Чи показує жлоба як взірець для наслідування - будь таким і станеш популярним, ефективним, крутим?
Чи, можливо, держава робить так, щоб в країни вигідно було бути чимось більше. Вигідно бути патріотом. Вигідно захищати себе та рятувати інших. Вигідно мати смак та робити класні речі. Роби це - і матимеш шану, матимеш нагороди, матимеш статус.
Чи ні?
Ти артист? А яким артистом ти хочеш бути? Таким, як Верка Сердючка, чи таким, як Ріфмастер? А може таким, як Зеленський?
Держава наочно демонструє, куди тебе приводить тей чи інший життєвий вибір.
І це схоже на тупий жарт, що занадто затягнувся.
Віктор Трегубов
