Галабор - перспективний «майже порт» на Тисі
Як писали закарпатські ЗМІ, 28 червня в селі Галабор на Берегівщині відсвяткували традиційний день Дунаю, згідно з домовленостями української та угорської сторін. В Україні це свято традиційно проводиться під гаслом «Тиса - молодша сестра Дунаю», і в минулому відбувалося в селі Квасово, допоки естафету не передали менш «розкрученому», але також цікавому селу. Відомому насамперед розташуванням поруч із Тисою, що дало змогу на день свята відкрити паромну переправу через кордон, що проходить по річці Тиса. З обох боків облаштували відповідну інфраструктуру і навіть тимчасовий пункт перетину КПП Тисакород-Галабор для учасників святкових заходів. Відтак, офіційна частина заходу проходила на баржі посередині Тиси. Почесними гостями святкування були представники Міжнародної комісії з захисту річки Дунай, Державного агентства водних ресурсів України, Міністерства внутрішніх справ Угорщини, голови Закарпатської ОДА та обласної ради та області Соболч-Сотмар-Берег (Угорщина). В рамках Дня Дунаю в Галаборі відбувся святковий концерт, квест-вікторина для дітей "З любов’ю до Тиси", спільне розмалювання "Тисянської риби бажань" та традиційний для наших сіл конкурс "Кращий бограч", який приготували працівники Берегівського управління водного господарства. Угорські партнери передали керівництву Галабора контейнери для роздільного збору пластику, і таким чином, село стало п’ятим населеним пунктом на Берегівщині, де спробують впровадити систему роздільного збору сміття. (На жаль, на практиці такі спроби нерідко виявляються невдалими - див. Поводження із сміттям залишається для берегівчан надскладною технологією ).
Ми ж маємо нагоду з такого святкового приводу зробити краєзнавчий огляд маленького та маловідомого, на жаль, села Галабор (населення - 750 чол.), що розташоване на правому березі річки Тиса, за 15 км на південь від Берегова.
За однією з гіпотез, його назва походить від слов'янського особистого Грабр. В 1300 році село вперше згадується як Гарабур, в 1305-му - Гарабур, в 1324-му - Гарабор. Нинішня назва села - Галабор - зустрічається в письмових джерелах з XVI століття, в радянський час воно довго називалося Грабарове. Село було власністю не надто могутніх угорських землевласників, що змінювали один одного - з родин Йоб, Тхене, Дежу.
В XVII столітті в селі реформатською громадою була збудована дерев’яна церква, яка згоріла в 1753 році. В 1760 році був зведений інший дерев’яний храм, який похилився та в 1835-му був переставлений на кам’яний фундамент. З 1777 року тут велися церковні метричні записи. В 1911 році замість дерев’яної церкви була збудована мурована. Ця церква занесена до переліку Пам'яток архітектури місцевого значення.
На стіні церкви встановлено меморіальну дошку на честь римо-католицького священика XV - XVI століть Берталона Добоша, видатного літописця, уродженця села Галабор. На дошці угорською мовою написано: «Галаборі Добош Бертолон (літописець),
єдиний визначний діяч Галабора, він копіював Кодекс-Добрентеі, та був одним із перших перекладачів Пісні Пісень і псалмів царя Давида. В 1493-94 роках навчався в м. Краків, потім священик егерського округу, королівський нотаріус та громадський писар».
Встановлено реформатською громадою на честь 100-ї річниці побудови церкви»
В одній з краєзнавчих книжок вказується, що на початку ХХ століття в селі був великий палац, збудований графом Папарі. Відомо, що палацом згодом володіла відома оперна співачка та кіноактриса Шарі Федак, родом з Берегова (див. Історія Шарі Федак із Берегсасу - першої феміністки та «прими» угорської оперети http://beregovo.today/NewsOpen/id_news_60874 ). На жаль, в радянський час палац було відібрано, і він занепав. Будівлю розібрали, і на її місці збудували школу. Школа неподалік церкви функціонує й тепер, однак від палацу не залишилось жодного сліду.
В 1989 році на сільському цвинтарі поставили пам’ятник жертвам сталінського терору.
Галабор тривалий час страждав від повеней, спричинених розливами близької Тиси. В 1948 році були споруджені захисні дамби. В наші часи на березі Тиси, після скасування суворого прикордонного режиму, розбитий літній парк відпочинку, популярний не лише серед селян, але й мешканців Берегова та району.
Щодо перспектив розвитку, то їх би могло побільшати, якби в плани розвитку прикордонної інфраструктури внесли й проект регулярної паромної переправи між Галабором та Тисокородом, сусіднім селом на території Угорщини. Та на жаль, наразі створення такого «майже порту» на найбільшій річці Берегівщини не передбачається.
Ми ж маємо нагоду з такого святкового приводу зробити краєзнавчий огляд маленького та маловідомого, на жаль, села Галабор (населення - 750 чол.), що розташоване на правому березі річки Тиса, за 15 км на південь від Берегова.
За однією з гіпотез, його назва походить від слов'янського особистого Грабр. В 1300 році село вперше згадується як Гарабур, в 1305-му - Гарабур, в 1324-му - Гарабор. Нинішня назва села - Галабор - зустрічається в письмових джерелах з XVI століття, в радянський час воно довго називалося Грабарове. Село було власністю не надто могутніх угорських землевласників, що змінювали один одного - з родин Йоб, Тхене, Дежу.
В XVII столітті в селі реформатською громадою була збудована дерев’яна церква, яка згоріла в 1753 році. В 1760 році був зведений інший дерев’яний храм, який похилився та в 1835-му був переставлений на кам’яний фундамент. З 1777 року тут велися церковні метричні записи. В 1911 році замість дерев’яної церкви була збудована мурована. Ця церква занесена до переліку Пам'яток архітектури місцевого значення.
На стіні церкви встановлено меморіальну дошку на честь римо-католицького священика XV - XVI століть Берталона Добоша, видатного літописця, уродженця села Галабор. На дошці угорською мовою написано: «Галаборі Добош Бертолон (літописець),
єдиний визначний діяч Галабора, він копіював Кодекс-Добрентеі, та був одним із перших перекладачів Пісні Пісень і псалмів царя Давида. В 1493-94 роках навчався в м. Краків, потім священик егерського округу, королівський нотаріус та громадський писар».
Встановлено реформатською громадою на честь 100-ї річниці побудови церкви»
В одній з краєзнавчих книжок вказується, що на початку ХХ століття в селі був великий палац, збудований графом Папарі. Відомо, що палацом згодом володіла відома оперна співачка та кіноактриса Шарі Федак, родом з Берегова (див. Історія Шарі Федак із Берегсасу - першої феміністки та «прими» угорської оперети http://beregovo.today/NewsOpen/id_news_60874 ). На жаль, в радянський час палац було відібрано, і він занепав. Будівлю розібрали, і на її місці збудували школу. Школа неподалік церкви функціонує й тепер, однак від палацу не залишилось жодного сліду.
В 1989 році на сільському цвинтарі поставили пам’ятник жертвам сталінського терору.
Галабор тривалий час страждав від повеней, спричинених розливами близької Тиси. В 1948 році були споруджені захисні дамби. В наші часи на березі Тиси, після скасування суворого прикордонного режиму, розбитий літній парк відпочинку, популярний не лише серед селян, але й мешканців Берегова та району.
Щодо перспектив розвитку, то їх би могло побільшати, якби в плани розвитку прикордонної інфраструктури внесли й проект регулярної паромної переправи між Галабором та Тисокородом, сусіднім селом на території Угорщини. Та на жаль, наразі створення такого «майже порту» на найбільшій річці Берегівщини не передбачається.