Свою ходу Закарпаттям новус, або «морський більярд», почав з Берегова
Далеко не кожен може пересилити себе та примусити зробити зарядку чи пробіжку - знайде десяток причин відкласти це на потім, навіть добре усвідомлюючи, що треба б… Доброю альтернативою «самопримусовій» фізкультурі є рухливі ігри, особливо на повітрі. На жаль, наша суспільна культура до ігор ставиться доволі консервативно, поблажливо ставлячись хіба до дитячих забавок. Щодо дорослих, то їм не до того - всього кілька відсотків населення грає у вільний час у футбол, рідше - волейбол чи баскетбол, хтось розминається тенісом. Така розвага на повітрі, як гольф, традиційно є привілеєм багатіїв, і лише лічені міста в Україні мають для цього спорту інфраструктуру. Доволі популярним є більярд, але чомусь він здавна набув дещо кримінального відтінку, можливо через те, що на наших теренах ця шляхетна за природою гра зазвичай йде в парі з алкоголем та гучними компаніями. Вже тривалий час на Закарпатті ентузіастами поширюється улюблена гра французів - петанк. У Франції та її колишніх колоніях (насамперед, арабських) петанком захоплюються як молоді, так і літні люди - проводячи за здавалося б, нехитрим киданням металевих шарів, чимало часу на повітрі та в живому спілкуванні. Цей аспект вартий особливої уваги. Рухливі ігри - це корисно не лише для тіла, але й для душі - особливо нині, коли численні електронні «комунікатори», від телевізору до мобільника та соцмереж, забирають у людини майже весь її вільний час, замість реального спілкування пропонуючи замінник, «ерзац».
Саме з цього - поєднання цінності руху з цінністю спілкування - й виходять ентузіасти нової для Закарпаття (та й всієї України) гри під назвою «новус», або ж «морський більярд». Гра ця має приблизно столітню історію. Вона з’явилася в Англії серед моряків, але популярності набула в Латвії та Естонії, потрапивши в ці країни в 1925-27 роках.Привезли її балтійські матроси, які почали грати в новус в маленьких портових тавернах міст Вентспілс, Лієпая, Рига та Таллінн. Ключовим фактором тут стали невеликі розміри (спочатку 0,8 на 0,8 метра, потім стандарт розширили до метр-на-метр), відповідно, нижча вартість та значно більша доступність. Принциповою відмінністю від більярду стала заміна шарів на фішки, що було пов’язано з морською специфікою гри - адже на кораблях, які постійно качає, майже неможливо добитися нерухомості шарів. Єдиних правил гри в перші роки поширення в країнах Балтії не було, і навіть назву вона мала різну - «Новус» в Латвії, «Короона» в Естонії. В 1932 році були введені єдині правила на базі двох варіантів, тоді ж почались перші змагання професіоналів. Суть правил така: стіл у формі квадрата розділений на чотири зони, в яких містяться фішки двох кольорів для кожного гравця. По кутах знаходяться лузи, завданням кожного гравця є забивання за допомогою кия та битка (окремої фішки) своїх фішок до луз. Переможцем стає той, хто зажене свої фішки першим. Грати можуть як двоє, так і четверо людей одразу.
В 1940-му році спортивні секції новуса/короони вже були створені у більшості учбових закладів Риги та Таллінну, а також на великих підприємствах. В радянський час новус офіційно визнали латиським національним видом спорту, в 1963 році була створена Федерація новуса Латиської РСР, з 1971 року з цього виду стали присуджувати звання «майстер спорту». Цікаво, що подальший розвиток гра, занесена з Англії, набула вже як балтійська - вихідці з Латвії та Естонії поширили її в Швеції та Фінляндії, США, Австралії та Канаді, Грузії та Ізраїлі, Німеччині та у самій же ж Британії. В 2008 році була створена Міжнародна федерація новуса FINSO, із штаб-квартирою у німецькому місті Кельн. Нині в цю федерацію входить сім національних федерацій, з таких країн, як Латвія, Естонія, Білорусь, Німеччина, Україна, Росія та США. Федерація новуса України створена в 2006 році, гра розвивається в Києві, Одесі, Запоріжжі, до недавнього часу в Донецьку, а також у місті Боярка на Київщині, де в 2012 році відбувся перший Міжнародний турнір серед шкільних команд.
На Закарпаття новий вид спорту прийшов через Берегово кілька років тому. І також через Латвію, хоча й не зовсім напряму. В місто новус привіз його новий мешканець Андрій Васильєв, який переїхав сюди з російського Санкт-Петербургу за кілька років до Революції Гідності, вже тоді добряче оцінивши усі радощі путінського режиму. Дитинство своє Андрій провів в Латвії, де й призвичаївся до новусу, а відтак вирішив поширювати його на новому місці. Стіл купив вже в Україні. В принципі, його можна зробити й власноруч, але це не так легко, як здається - є свої вимоги до якості деревини, а особливо - до покриття гральної площі, яка має бути ідеально рівною. Спочатку навчив грі нових друзів та знайомих, а тоді було вирішено зробити низку презентацій. Першою було «урочисте відкриття» 14 жовтня 2014 року (на свято Покрова), в будинку Дмитра Кобринського, киянина, який також вже не перший рік як проміняв шумну столицю на затишну провінцію, і став ініціатором чималої кількості починань на новому місці. Усім присутнім на відкритті гра сподобалась - виявилась не такою простою, як здається, зате Андрій Васильєв продемонстрував справжній клас. Було вирішено презентувати її й надалі, залучаючи дітей та осіб з особливими потребами. Що важливо, в новус люди з деякими формами інвалідності можуть грати нарівні з цілком здоровими. В планах були презентації на таких заходах, як Фестиваль вина тощо, але це свято було скасовано, відтак, і публічна презентація перенеслася до зручного моменту. Дату 14 жовтня 2014 року можна вважати офіційним часом приходу новусу на Закарпаття, адже презентація відбулася з ознаками формальності, зокрема, її учасників «скайпом» привітав з почином президент Федерації новуса України пан Іван Лисовенко. У гри є всі шанси для поширення, і будемо сподіватись, що невдовзі вона сподобається і берегівчанам, і закарпатцям.
Саме з цього - поєднання цінності руху з цінністю спілкування - й виходять ентузіасти нової для Закарпаття (та й всієї України) гри під назвою «новус», або ж «морський більярд». Гра ця має приблизно столітню історію. Вона з’явилася в Англії серед моряків, але популярності набула в Латвії та Естонії, потрапивши в ці країни в 1925-27 роках.Привезли її балтійські матроси, які почали грати в новус в маленьких портових тавернах міст Вентспілс, Лієпая, Рига та Таллінн. Ключовим фактором тут стали невеликі розміри (спочатку 0,8 на 0,8 метра, потім стандарт розширили до метр-на-метр), відповідно, нижча вартість та значно більша доступність. Принциповою відмінністю від більярду стала заміна шарів на фішки, що було пов’язано з морською специфікою гри - адже на кораблях, які постійно качає, майже неможливо добитися нерухомості шарів. Єдиних правил гри в перші роки поширення в країнах Балтії не було, і навіть назву вона мала різну - «Новус» в Латвії, «Короона» в Естонії. В 1932 році були введені єдині правила на базі двох варіантів, тоді ж почались перші змагання професіоналів. Суть правил така: стіл у формі квадрата розділений на чотири зони, в яких містяться фішки двох кольорів для кожного гравця. По кутах знаходяться лузи, завданням кожного гравця є забивання за допомогою кия та битка (окремої фішки) своїх фішок до луз. Переможцем стає той, хто зажене свої фішки першим. Грати можуть як двоє, так і четверо людей одразу.
В 1940-му році спортивні секції новуса/короони вже були створені у більшості учбових закладів Риги та Таллінну, а також на великих підприємствах. В радянський час новус офіційно визнали латиським національним видом спорту, в 1963 році була створена Федерація новуса Латиської РСР, з 1971 року з цього виду стали присуджувати звання «майстер спорту». Цікаво, що подальший розвиток гра, занесена з Англії, набула вже як балтійська - вихідці з Латвії та Естонії поширили її в Швеції та Фінляндії, США, Австралії та Канаді, Грузії та Ізраїлі, Німеччині та у самій же ж Британії. В 2008 році була створена Міжнародна федерація новуса FINSO, із штаб-квартирою у німецькому місті Кельн. Нині в цю федерацію входить сім національних федерацій, з таких країн, як Латвія, Естонія, Білорусь, Німеччина, Україна, Росія та США. Федерація новуса України створена в 2006 році, гра розвивається в Києві, Одесі, Запоріжжі, до недавнього часу в Донецьку, а також у місті Боярка на Київщині, де в 2012 році відбувся перший Міжнародний турнір серед шкільних команд.
На Закарпаття новий вид спорту прийшов через Берегово кілька років тому. І також через Латвію, хоча й не зовсім напряму. В місто новус привіз його новий мешканець Андрій Васильєв, який переїхав сюди з російського Санкт-Петербургу за кілька років до Революції Гідності, вже тоді добряче оцінивши усі радощі путінського режиму. Дитинство своє Андрій провів в Латвії, де й призвичаївся до новусу, а відтак вирішив поширювати його на новому місці. Стіл купив вже в Україні. В принципі, його можна зробити й власноруч, але це не так легко, як здається - є свої вимоги до якості деревини, а особливо - до покриття гральної площі, яка має бути ідеально рівною. Спочатку навчив грі нових друзів та знайомих, а тоді було вирішено зробити низку презентацій. Першою було «урочисте відкриття» 14 жовтня 2014 року (на свято Покрова), в будинку Дмитра Кобринського, киянина, який також вже не перший рік як проміняв шумну столицю на затишну провінцію, і став ініціатором чималої кількості починань на новому місці. Усім присутнім на відкритті гра сподобалась - виявилась не такою простою, як здається, зате Андрій Васильєв продемонстрував справжній клас. Було вирішено презентувати її й надалі, залучаючи дітей та осіб з особливими потребами. Що важливо, в новус люди з деякими формами інвалідності можуть грати нарівні з цілком здоровими. В планах були презентації на таких заходах, як Фестиваль вина тощо, але це свято було скасовано, відтак, і публічна презентація перенеслася до зручного моменту. Дату 14 жовтня 2014 року можна вважати офіційним часом приходу новусу на Закарпаття, адже презентація відбулася з ознаками формальності, зокрема, її учасників «скайпом» привітав з почином президент Федерації новуса України пан Іван Лисовенко. У гри є всі шанси для поширення, і будемо сподіватись, що невдовзі вона сподобається і берегівчанам, і закарпатцям.
Click to view