Королево. Замок Нялаб

Sep 05, 2013 12:47



Королево - селище міського типу в Виноградівському районі на Закарпатті, яке розташовується в п'яти-семи кілометрах на схід від райцентру на протилежному березі Тиси. Люди тут селились віддавна, про що свідчать археологічні знахідки різних епох. Сучасний населений пункт з'явився завдяки угорському королю Іштвану V, який полюбив ці місця за багату на звірину навколишню місцевість, що дозволяло йому успішно проводити тут час на полюванні, і при цьому завжди мати хорошу здобич. В середині ХІІІ століття на замковій горі він зводить дерев'яний мисливський будинок, який з часом і дав назву поселенню, що тут виникло, адже угорською воно називалось Киральгаза (Дім Короля). В кінці ХІІІ століття на місці дерев'яної резиденції королів з'являється мурований замок. Місце розташування твердині було вибрано вельми вдало, оскільки вона розташовувалась на окремо стоячому пагорбі в долині річки, а до найближчих гір, що оточували місцевість, було щонайменше два кілометри.
Наприкінці ХІV століття замок від королів переходить у власність феодалів. Спочатку ним володів волоський воєвода Драга, а на початку ХV століття твердиня переходить у власність роду Перені, і саме тут тривалий час була основна їхня резиденція. Паралельно замок виконував важливу роль по охороні соляного шляху.
У 1467 році замок серйозно укріплюється, тоді ж з'являється кілевидна башта. Відтоді замок став неприступною твердинею. У 1661 році турки протягом півроку безуспішно намагались захопити замок, проте все закінчилось безуспішно для нападників. Що не взяли зовнішні вороги було знищено зсередини - у 1672 році король Леопольд І наказав підірвати замок, оскільки не довіряв їхнім господарям. З того часу замок більше не відновлювався.
Після Другої світової війни на замковій горі і поруч з нею розташувалась військова радіолокаційна станція, а замкова гора стала режимним об'єктом, до якої і близько нікого не підпускали.
Протягом 1960-70-х років замок досліджували історики, архітектори та археологи. В наш же час все, що залишилось від величного укріплення, сильно позаростало, тому навіть залишки стін і інших споруд побачити не просто, адже все це ховається за густою рослинністю.
Далі пропоную подивитись на фото замку.

Замчище:



Одна з частково збережених башт:



Таблиця пам'ятки архітектури:



Сфінкс :)



Залишки замкових стін:



Арка:



Старі отвори в замковій стіні:



Бійниця:



Залишки розкопок, які було проведено в 2007 році:





В південній частині замку на місці двору стоїть каплиця, яку відновили у 1993 році на місці попередниці, яку було зруйновано у 1946 році. А вік її був чималий, бо ще у 1516 році є письмові згадки про неї.



Оскільки в замок попав досить не заплановано, а тільки через те, що з'явилась зайва година часу на шляху з Виноградова до Хуста, то попередньо до відвідин не готувався. Через що пропустив дуже цікавий фрагмент замкових руїн, які розташовуються позаду каплички. Мова йде про кілевидну башту. Оскільки її за заростями не було видно, а таких комарів, що жерли просто немилосердно, я вже дуже давно не зустрічав, то в мене не з'явилось думки полізти в кущі поза каплицею. Навіть малюнки на каплиці не підказали про це, бо в голові крутилась тільки одна думка - якомога швидше втекти від зграй ненажерливих комарів :) Що ж, наступного разу треба буде зазирнути за каплицю.





На каплиці є два цікавих зображення. Одне зі станом каплиці у 1530 році.



А друге з видом на неї в міжвоєнний час. Показовим є той момент, що тут чітко видно як за півстоліття заросла замкова гора.



Види від замку:



Тиса:







І на завершення дві панорами:





замки, Виноградівщина

Previous post Next post
Up