Нано-скульптуріада в місті над Ужем
Все почалось 17 грудня 2010 року, коли на перилах набережної над Ужем з"явився Миколайчик - бронзова фігурка св. Миколая, яка була визнана найменшою скульптурою України висотою 16 см. Попервах поруч із нею стояв будиночок-Резиденція, але її невдовзі довелося прибрати - перехожі сприймали її за оригінальної форми смітник, і з чистим сумлінням кидали сміття у віконця.
Робота молодого скульптора Михайла Колодка сподобалась і ужгородцям, і приїжджим (на відміну від попередньої, що викликала масу дискусій та хвилю ванадлізму, серії " кислотних ведмедів"*, яких довелося прибрати з міських вулиць).
Відтак на перилах набережної за два роки з"явились ще кілька персонажів:
Свободка - офіційна назва “Маяк Ungvar”, присвячена закарпатському флоту і встановлена влітку 2011 на честь регати по Ужу на саморобних плавзасобах. Пародія на відому статую Свободи одночасно є найменшим маяком (17 см), адже її смолоскип обладананий мініатюрною лампочкою.
Свободку, як і брюсельського Хлопчика, що пісяє, час від часу одягають в різні костюми з відповідних приводів - чи то в угорський національний одяг, чи у вбрання нареченої, тепер от приготували до зимових свят.
Наступними на перилах посіли Ференц Ліст (який, за твердженням місцевих краєзнавців, бував в тутешніх краях, потоваришувавши із угорським музикантом Нандором Плотені):
та бравий солдат Швейк, який в своїх "анабазісах" ледь не потрапив до Унгвару, якщо вірити Гашекові.
В планах Колодка ще чимало фігур, які легко знайдуть собі місце на довгих перилах набережної. А от чия то ідея - зв"язати перила вузлом, я не в курсі...
Окрім перил, свої нано-скульптури художник створює і в інших місцях.
Так, неподалік від головної площі Ужгорода Корзо, в скверику поруч із ректоратом УжНУ нещодавно з"явилася іграшкова машинка, за кермом якої - закарпатський художник Гаврило Глюк:
Ця робота викликала чимало спорів, зведених до аргументу - не лічить славетного художника робити таким маленьким. В цьому є рація. Певно, на повноцінний пам"ятник до сторіччя Глюка грошей не вистачило - тож вшанували хоч так...
Але не слід думати, що Михайло Колодко не вміє робити повноцінних скульптур. Ось його остання робота, пам"ятник художникові Ігнатію Рожковичу, угорцю ужгородского походження:
На "картині" - зображення Унгвара в минулому, коли пішохідни міст був траснпортним, з величезними індустріального вигляду фермами.
Або - пам"ятник Ліхтарнику. Його прототип - реальний ужгородець-єврей, дуже ерудований та в минулому відомий на все місто:
Або - Винороб, встановлений у Виноградові (хоча замислювався для Берегова, та меру цього міста виявився непотрібним):
Ну, а спірні "мєдвєди", типу цього
(нині ліквідований, після серії вандальських атак)
чи цього (на території кафе)
можна вважати "першими млинцями" на шляху становлення скульптора...
Робота молодого скульптора Михайла Колодка сподобалась і ужгородцям, і приїжджим (на відміну від попередньої, що викликала масу дискусій та хвилю ванадлізму, серії " кислотних ведмедів"*, яких довелося прибрати з міських вулиць).
Відтак на перилах набережної за два роки з"явились ще кілька персонажів:
Свободка - офіційна назва “Маяк Ungvar”, присвячена закарпатському флоту і встановлена влітку 2011 на честь регати по Ужу на саморобних плавзасобах. Пародія на відому статую Свободи одночасно є найменшим маяком (17 см), адже її смолоскип обладананий мініатюрною лампочкою.
Свободку, як і брюсельського Хлопчика, що пісяє, час від часу одягають в різні костюми з відповідних приводів - чи то в угорський національний одяг, чи у вбрання нареченої, тепер от приготували до зимових свят.
Наступними на перилах посіли Ференц Ліст (який, за твердженням місцевих краєзнавців, бував в тутешніх краях, потоваришувавши із угорським музикантом Нандором Плотені):
та бравий солдат Швейк, який в своїх "анабазісах" ледь не потрапив до Унгвару, якщо вірити Гашекові.
В планах Колодка ще чимало фігур, які легко знайдуть собі місце на довгих перилах набережної. А от чия то ідея - зв"язати перила вузлом, я не в курсі...
Окрім перил, свої нано-скульптури художник створює і в інших місцях.
Так, неподалік від головної площі Ужгорода Корзо, в скверику поруч із ректоратом УжНУ нещодавно з"явилася іграшкова машинка, за кермом якої - закарпатський художник Гаврило Глюк:
Ця робота викликала чимало спорів, зведених до аргументу - не лічить славетного художника робити таким маленьким. В цьому є рація. Певно, на повноцінний пам"ятник до сторіччя Глюка грошей не вистачило - тож вшанували хоч так...
Але не слід думати, що Михайло Колодко не вміє робити повноцінних скульптур. Ось його остання робота, пам"ятник художникові Ігнатію Рожковичу, угорцю ужгородского походження:
На "картині" - зображення Унгвара в минулому, коли пішохідни міст був траснпортним, з величезними індустріального вигляду фермами.
Або - пам"ятник Ліхтарнику. Його прототип - реальний ужгородець-єврей, дуже ерудований та в минулому відомий на все місто:
Або - Винороб, встановлений у Виноградові (хоча замислювався для Берегова, та меру цього міста виявився непотрібним):
Ну, а спірні "мєдвєди", типу цього
(нині ліквідований, після серії вандальських атак)
чи цього (на території кафе)
можна вважати "першими млинцями" на шляху становлення скульптора...