У палаца Ковнера з"явилась надія на порятунок
Мукачівський палац Ковнера, "закарпатський Абу-Грейб", який нині перебуває під загрозою повної руйнації,
здається, отримав шанс на порятунок.
Як повідомило "Закарпаття-онлайн",
Закарпатська «Свобода» виступила з ініціативою створити в Мукачеві у колишньому палаці Ковнера музей-меморіал національно-визвольної боротьби українців Закарпаття на прикладі музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонcького» у м. Львові.
За підсумками науково-теоретичної конференції, яка відбулася 17 березня 2012 р. у дні святкування 73-ї річниці Карпатської України, та акції-протесту націоналісти Закарпаття закликали гідно підготуватися до вшанування 70-х роковин так званих «Ковнерських процесів» 1942 року над молодіжною ОУН (б). Звернення підписали вже чотирнадцять громадських організацій та політичних партій Мукачева та області.
Активісти «Свободи» підготували відповідну заяву до Мукачівської міської ради за підтримки громадськості з метою негайного припинення руйнації історичної будівлі, а також вирішення її долі на користь історичної пам’яті закарпатоукраїнців в державотворчих процесах.
Свободівці закликають підтримати ініціативу інші партії та організації Закарпаття в системі онлайн.
ЗВЕРНЕННЯ
до політичних партій, громадських організацій Закарпаття
Закарпатська обласна організація ВО «Свобода» звертається до всіх політичних партій та громадських організацій Закарпаття з приводу вшанування 70-річчя сумнозвісних подій в Мукачеві з 16 по 24 липня 1942 року - так званих «Ковнерських процесів» над юнацтвом ОУН (Б) (Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери) на Закарпатті.
Як відомо, архітектурно-історична пам’ятка м. Мукачева, так званий палац Ковнера (від угорського «Ковнер-каштей») на вул. Брегівська, 62, в якому 1942 року відбулися угорські військові судові процеси над українською (здебільшого середньошкільною) молоддю Закарпаття, піддано багаторічній руйнації. Будівля, де мордували сотні безневинних людей, за роки незалежності України доведена до вкрай занедбаного стану замість того, щоб стати архітектурно-історичною пам’яткою та набутком культурної і туристичної галузей м. Мукачева, Закарпаття, України і далеко за її межами. Збудований наприкінці ХІХ століття бароном Адольфом Ковнером палац нині перетворився на руїну.
ЗОО ВО «Свобода» висловлює занепокоєння свідомої української громадськості Закарпаття з цього приводу і закликає всі небайдужі сили краю виправити багаторічну помилку у ставленні до нашої трагічної історії. На думку сучасних дослідників, «Ковнерська справа» - найпримітивніша подія доби угорського панування над українським Закарпаттям 1939 - 1944 років. Сп’янілі від шовінізму прихильники Горті, його намісники в краї 1942 року виконували ганебну місію окупації на Україні - ліквідацію українського визвольного руху юнацтва ОУН (Б) на Закарпатті.
Саме тут 1938 року, після Віденського арбітражу та здачі Закарпаття гортиській Угорщині, розмістилася мадярська контррозвідка, яка не відзначалася дотриманням прав людини та гуманним ставленням до підозрюваних.
Саме у палаці Ковнера з 16 по 24 липня 1942 року відбулися три політичні процеси над членами підпільної молодіжної організації ОУН (Б). 16-17 липня 1942 року відбувся головний процес (82 підсудні), 22 липня - «малий» процес (23 підсудні). Загальновідомо, що був ще третій - квазі-процес (10-15 осіб), на якому декого автоматично засудили, бо підсудні підходили під якусь категорію попередніх учасників підпілля, а деяких, за відсутністю точних доказів, звільнили. Військовим трибуналом було засуджено 120 українських патріотів віком від 16 до 48 років, всі чоловіки. Затримані в підозрі у зв'язках з українським націоналістичним підпіллям місяцями томилися у тісних камерах підвалу палацу, де жандарми з кожного вибивали свідчення, застосовуючи найновіші засоби тортур. Достеменно і нині ще невідомо, скільки людей зазнало фізичних і моральних знущань до суду і скільки випустили на волю через брак доказів, але впевнено можна твердити, що цифра обчислюється сотнями.
Події 1939 р. радикально вплинули на мислення молодої генерації Закарпаття, які нещодавно були студентами українських гімназій, учительської та духовної семінарій, Мукачівської торговельної академії і формували свою політичну свідомість у різних студентських організаціях Пласту, Скауту, Соколу тощо. Гортиська окупація Закарпаття поклала кінець легальним студентським організаціям, чим викликала відповідну реакцію молоді. У всіх, без винятку, середніх школах області були створені підпільні організації національно-визвольної боротьби, підпільні бібліотеки української історичної та художньої літератури.
Організаторами підпільної боротьби за возз’єднання Закарпаття з Україною стали випускники Мукачівської торговельної академії Андрій Цуга, Дмитро Бандусяк, Михайло Габовда, Василь Потушняк та Ужгородської духовної семінарії Степан Пап, Петро Погоріляк, з учнівською молоддю займались Андрій Глуханич, Михайло Орос та Василь Маркусь. Діяльність юнацтва ОУН (Б) Закарпаття красномовно висвітлена і оцінена з точки зору історії на науково-практичній конференції 4 липня 1992 року, яка відбулася в Мукачеві з нагоди 50-річчя ковнерських процесів. Події висвітлені в десятках газетних публікацій, у спогадах ковнерівців, як наприклад у виданнях В.Маркусь., В.Худанич «За українське Закарпаття» (Ужгород: Ґражда, 1994), В.Маркусь «Спомин» (Ужгород: Ґражда, 1995), В.Худанич, В.Маркусь «Український чин Закарпаття: Архівні матеріали. Дослідження. Спомини» (Ужгород: Мистецька лінія, 2004) тощо. Тому вважаємо за необхідне повернути історичну справедливість у цих подіях і пошанувати ще нині живих героїв до 70-х роковин.
Доля ковнерівців у повоєнний період склалася по-різному. Частина їх вимушено емігрувала в США, Канаду, Австралію, Бразилію, Швейцарію, Чехословаччину, поповнивши сили української діаспори (нині живі одиниці). Близько півсотні залишилися на Закарпатті, з яких частина померла природною смертю, а решта - в ГУЛАГах Казахстану, Магадану і Комі. Як відомо, з усіма ними поводилися як з українськими буржуазними націоналістами, бо вели національно-визвольну боротьбу за возз’єднання Закарпаття не під керівництвом комуністів.
Варто тут зазначити, що в палаці Ковнера військовий трибунал судив і учасників комуністичного підпілля. До 23 червня 1942 р. тут знаходився і Олекса Борканюк, якого пізніше перевезли в Будапешт. Ці матеріали з початку 60-х років знаходяться в Державному архіві Закарпатської області. Радянська історіографія ігнорувала ці факти з ідеологічних засад, у новітній історії України цим подіям досі присвячено мало уваги.
Передусім, дивно виглядає позиція органів самоврядування Мукачівської міської ради, яка роками ігнорує цю проблематику - не лише не вчиняє ніяких дій, аби провести пам'ятні заходи, а й демонструє відверту байдужість до необхідності упорядкувати споруду колишнього палацу Ковнера. Закарпатська ОО ВО «Свобода» вважає рішення місцевої влади щодо його включення у 2009 р. до переліку майна комунальної власності для продажу на аукціоні відверто цинічним і аморальним з точки зору ставлення до пам’яті національної гідності закарпатців у минулому. Кілька аукціонів, на яких не знайшлося охочих придбати будівлю Ковнера, історичну споруду міста, свідчення все ж високої моральності людей зацікавлених, але аж ніяк не влади. Вважаємо, що стан руїни, до якого довели палац Ковнера, - намір продати «своїм» за безцінь архітектурну перлину міста Мукачева. Таке ставлення влади до реальних історичних пам'яток відверто обурює.
Саме завдяки бездіяльності влади та її аморальним намірам будівля знаходиться в руйнівному стані та стала притулком для безхатченків, наркоманів й інших асоціальних елементів. Демонтована з будинку пам’ятна дошка також є свідченням неетичної поведінки народних обранців Мукачева щодо пам’яті рідного народу.
В ім’я катованих молодих людей в боротьбі за соборну Українську державу - визначних особистостей Закарпаття в Україні та Закордонні: професора УжНУ Василя Худанича, академіка НАНУ, юриста і політолога Василя Маркуся (проживає в Чикаго), покійних єпископа УГКЦ Івана Маргітича, священика і письменника Юрія Станинця та сотні інших - вважаємо пріоритетом зберігати та відроджувати архітектурно-історичні пам'ятки, які тісно пов’язані з українським національно-визвольним рухом. Закарпатська обласна організація Всеукраїнське об'єднання «Свобода» пропонує передати приміщення палацу Ковнера по вул. Берегівській, 62 в оренду, аби на прикладі музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонcького» у м. Львові створити тут музей національно-визвольної боротьби українців Закарпаття. Відновлена історична споруда у максимально автентичному вигляді стане для міста ще одним туристично-привабливим об’єктом в Україні та світі.
У зазначеному Закарпатську ОО ВО «Свобода» підтримали громадські та політичні організації Закарпаття та м. Мукачева, число яких постійно зростає:
1. Закарпатська ОО Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка
2. Мукачівська міська організація «Конгрес Українських Націоналістів»
3. Мукачівська міська організація «Партія Реформи і порядок»
4. Мукачівська міськрайонна організація «Українська республіканська партія»
5. Мукачівське Товариство «Русский дом»
6. Мукачівська міськрайонна організація «Народний Рух України»
7. Мукачівська районна організація партії «Фронт Змін»
8. Спілка підприємців Мукачева
9. Мукачівська міська молодіжна організація «Ініціатива»
10. Мукачівська міська організація Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина»
11. Закарпатська обласна громадська організація «Єдність поколінь»
12. Закарпатська обласна громадська організація «Жасмін»
13. Закарпатська обласна молодіжна громадська організація «Сокіл»
14. Закарпатський осередок Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття»
Закарпатська ОО ВО «Свобода» має намір звернутися до Мукачівської міської ради із відповідною заявою про створення в приміщенні колишнього палацу Ковнера музею-меморіалу. З огляду на зазначене у зверненні, закликаємо й інші партії та організації підтримати ініціативу націоналістів Закарпаття в системі онлайн в ім’я наших батьків і дідів, які виборювали свободу Україні, в ім’я майбутніх поколінь.
Прес-служба Закарпатської ОО ВО «Свобода»
здається, отримав шанс на порятунок.
Як повідомило "Закарпаття-онлайн",
Закарпатська «Свобода» виступила з ініціативою створити в Мукачеві у колишньому палаці Ковнера музей-меморіал національно-визвольної боротьби українців Закарпаття на прикладі музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонcького» у м. Львові.
За підсумками науково-теоретичної конференції, яка відбулася 17 березня 2012 р. у дні святкування 73-ї річниці Карпатської України, та акції-протесту націоналісти Закарпаття закликали гідно підготуватися до вшанування 70-х роковин так званих «Ковнерських процесів» 1942 року над молодіжною ОУН (б). Звернення підписали вже чотирнадцять громадських організацій та політичних партій Мукачева та області.
Активісти «Свободи» підготували відповідну заяву до Мукачівської міської ради за підтримки громадськості з метою негайного припинення руйнації історичної будівлі, а також вирішення її долі на користь історичної пам’яті закарпатоукраїнців в державотворчих процесах.
Свободівці закликають підтримати ініціативу інші партії та організації Закарпаття в системі онлайн.
ЗВЕРНЕННЯ
до політичних партій, громадських організацій Закарпаття
Закарпатська обласна організація ВО «Свобода» звертається до всіх політичних партій та громадських організацій Закарпаття з приводу вшанування 70-річчя сумнозвісних подій в Мукачеві з 16 по 24 липня 1942 року - так званих «Ковнерських процесів» над юнацтвом ОУН (Б) (Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери) на Закарпатті.
Як відомо, архітектурно-історична пам’ятка м. Мукачева, так званий палац Ковнера (від угорського «Ковнер-каштей») на вул. Брегівська, 62, в якому 1942 року відбулися угорські військові судові процеси над українською (здебільшого середньошкільною) молоддю Закарпаття, піддано багаторічній руйнації. Будівля, де мордували сотні безневинних людей, за роки незалежності України доведена до вкрай занедбаного стану замість того, щоб стати архітектурно-історичною пам’яткою та набутком культурної і туристичної галузей м. Мукачева, Закарпаття, України і далеко за її межами. Збудований наприкінці ХІХ століття бароном Адольфом Ковнером палац нині перетворився на руїну.
ЗОО ВО «Свобода» висловлює занепокоєння свідомої української громадськості Закарпаття з цього приводу і закликає всі небайдужі сили краю виправити багаторічну помилку у ставленні до нашої трагічної історії. На думку сучасних дослідників, «Ковнерська справа» - найпримітивніша подія доби угорського панування над українським Закарпаттям 1939 - 1944 років. Сп’янілі від шовінізму прихильники Горті, його намісники в краї 1942 року виконували ганебну місію окупації на Україні - ліквідацію українського визвольного руху юнацтва ОУН (Б) на Закарпатті.
Саме тут 1938 року, після Віденського арбітражу та здачі Закарпаття гортиській Угорщині, розмістилася мадярська контррозвідка, яка не відзначалася дотриманням прав людини та гуманним ставленням до підозрюваних.
Саме у палаці Ковнера з 16 по 24 липня 1942 року відбулися три політичні процеси над членами підпільної молодіжної організації ОУН (Б). 16-17 липня 1942 року відбувся головний процес (82 підсудні), 22 липня - «малий» процес (23 підсудні). Загальновідомо, що був ще третій - квазі-процес (10-15 осіб), на якому декого автоматично засудили, бо підсудні підходили під якусь категорію попередніх учасників підпілля, а деяких, за відсутністю точних доказів, звільнили. Військовим трибуналом було засуджено 120 українських патріотів віком від 16 до 48 років, всі чоловіки. Затримані в підозрі у зв'язках з українським націоналістичним підпіллям місяцями томилися у тісних камерах підвалу палацу, де жандарми з кожного вибивали свідчення, застосовуючи найновіші засоби тортур. Достеменно і нині ще невідомо, скільки людей зазнало фізичних і моральних знущань до суду і скільки випустили на волю через брак доказів, але впевнено можна твердити, що цифра обчислюється сотнями.
Події 1939 р. радикально вплинули на мислення молодої генерації Закарпаття, які нещодавно були студентами українських гімназій, учительської та духовної семінарій, Мукачівської торговельної академії і формували свою політичну свідомість у різних студентських організаціях Пласту, Скауту, Соколу тощо. Гортиська окупація Закарпаття поклала кінець легальним студентським організаціям, чим викликала відповідну реакцію молоді. У всіх, без винятку, середніх школах області були створені підпільні організації національно-визвольної боротьби, підпільні бібліотеки української історичної та художньої літератури.
Організаторами підпільної боротьби за возз’єднання Закарпаття з Україною стали випускники Мукачівської торговельної академії Андрій Цуга, Дмитро Бандусяк, Михайло Габовда, Василь Потушняк та Ужгородської духовної семінарії Степан Пап, Петро Погоріляк, з учнівською молоддю займались Андрій Глуханич, Михайло Орос та Василь Маркусь. Діяльність юнацтва ОУН (Б) Закарпаття красномовно висвітлена і оцінена з точки зору історії на науково-практичній конференції 4 липня 1992 року, яка відбулася в Мукачеві з нагоди 50-річчя ковнерських процесів. Події висвітлені в десятках газетних публікацій, у спогадах ковнерівців, як наприклад у виданнях В.Маркусь., В.Худанич «За українське Закарпаття» (Ужгород: Ґражда, 1994), В.Маркусь «Спомин» (Ужгород: Ґражда, 1995), В.Худанич, В.Маркусь «Український чин Закарпаття: Архівні матеріали. Дослідження. Спомини» (Ужгород: Мистецька лінія, 2004) тощо. Тому вважаємо за необхідне повернути історичну справедливість у цих подіях і пошанувати ще нині живих героїв до 70-х роковин.
Доля ковнерівців у повоєнний період склалася по-різному. Частина їх вимушено емігрувала в США, Канаду, Австралію, Бразилію, Швейцарію, Чехословаччину, поповнивши сили української діаспори (нині живі одиниці). Близько півсотні залишилися на Закарпатті, з яких частина померла природною смертю, а решта - в ГУЛАГах Казахстану, Магадану і Комі. Як відомо, з усіма ними поводилися як з українськими буржуазними націоналістами, бо вели національно-визвольну боротьбу за возз’єднання Закарпаття не під керівництвом комуністів.
Варто тут зазначити, що в палаці Ковнера військовий трибунал судив і учасників комуністичного підпілля. До 23 червня 1942 р. тут знаходився і Олекса Борканюк, якого пізніше перевезли в Будапешт. Ці матеріали з початку 60-х років знаходяться в Державному архіві Закарпатської області. Радянська історіографія ігнорувала ці факти з ідеологічних засад, у новітній історії України цим подіям досі присвячено мало уваги.
Передусім, дивно виглядає позиція органів самоврядування Мукачівської міської ради, яка роками ігнорує цю проблематику - не лише не вчиняє ніяких дій, аби провести пам'ятні заходи, а й демонструє відверту байдужість до необхідності упорядкувати споруду колишнього палацу Ковнера. Закарпатська ОО ВО «Свобода» вважає рішення місцевої влади щодо його включення у 2009 р. до переліку майна комунальної власності для продажу на аукціоні відверто цинічним і аморальним з точки зору ставлення до пам’яті національної гідності закарпатців у минулому. Кілька аукціонів, на яких не знайшлося охочих придбати будівлю Ковнера, історичну споруду міста, свідчення все ж високої моральності людей зацікавлених, але аж ніяк не влади. Вважаємо, що стан руїни, до якого довели палац Ковнера, - намір продати «своїм» за безцінь архітектурну перлину міста Мукачева. Таке ставлення влади до реальних історичних пам'яток відверто обурює.
Саме завдяки бездіяльності влади та її аморальним намірам будівля знаходиться в руйнівному стані та стала притулком для безхатченків, наркоманів й інших асоціальних елементів. Демонтована з будинку пам’ятна дошка також є свідченням неетичної поведінки народних обранців Мукачева щодо пам’яті рідного народу.
В ім’я катованих молодих людей в боротьбі за соборну Українську державу - визначних особистостей Закарпаття в Україні та Закордонні: професора УжНУ Василя Худанича, академіка НАНУ, юриста і політолога Василя Маркуся (проживає в Чикаго), покійних єпископа УГКЦ Івана Маргітича, священика і письменника Юрія Станинця та сотні інших - вважаємо пріоритетом зберігати та відроджувати архітектурно-історичні пам'ятки, які тісно пов’язані з українським національно-визвольним рухом. Закарпатська обласна організація Всеукраїнське об'єднання «Свобода» пропонує передати приміщення палацу Ковнера по вул. Берегівській, 62 в оренду, аби на прикладі музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонcького» у м. Львові створити тут музей національно-визвольної боротьби українців Закарпаття. Відновлена історична споруда у максимально автентичному вигляді стане для міста ще одним туристично-привабливим об’єктом в Україні та світі.
У зазначеному Закарпатську ОО ВО «Свобода» підтримали громадські та політичні організації Закарпаття та м. Мукачева, число яких постійно зростає:
1. Закарпатська ОО Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка
2. Мукачівська міська організація «Конгрес Українських Націоналістів»
3. Мукачівська міська організація «Партія Реформи і порядок»
4. Мукачівська міськрайонна організація «Українська республіканська партія»
5. Мукачівське Товариство «Русский дом»
6. Мукачівська міськрайонна організація «Народний Рух України»
7. Мукачівська районна організація партії «Фронт Змін»
8. Спілка підприємців Мукачева
9. Мукачівська міська молодіжна організація «Ініціатива»
10. Мукачівська міська організація Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина»
11. Закарпатська обласна громадська організація «Єдність поколінь»
12. Закарпатська обласна громадська організація «Жасмін»
13. Закарпатська обласна молодіжна громадська організація «Сокіл»
14. Закарпатський осередок Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина ХХІ століття»
Закарпатська ОО ВО «Свобода» має намір звернутися до Мукачівської міської ради із відповідною заявою про створення в приміщенні колишнього палацу Ковнера музею-меморіалу. З огляду на зазначене у зверненні, закликаємо й інші партії та організації підтримати ініціативу націоналістів Закарпаття в системі онлайн в ім’я наших батьків і дідів, які виборювали свободу Україні, в ім’я майбутніх поколінь.
Прес-служба Закарпатської ОО ВО «Свобода»