Полеміка щодо доцільності і справедливості
перейменування Берегова триває. Нещодавно Олександр Гаврош у пресі висловив своє бачення, протилежне моєму. З висновками я не згоден, але правду Сашко має - вже 90 років місто живе під іменем, даним йому чехами та збереженим "совєтами" та українською владою. Логічно, що в контексті радянського періоду місто інакше як Берегово називати не мож. Відтак, свій проект, який я пропоную підтримати читачам та дописувачам цієї спільноти, я відкриваю підбіркою світлин з дідівського архіву. На жаль, жодне не фото не підписане. Визначити дату можна лише приблизно. Це щось між 1956 та 1966 роками. На деяких фото в колоні військових крокує мій дід, який народився на Полтавщині, у 1941 був відправлений у військове училище в Красноярськ, звідти у 1942 потрапив на фронт артилерістом, проривав блокаду Ленінграду, воював в Румунії, Угорщини, Австрії та Німеччині, потім надовго залишився на Закарпатті.
Отже, Берегово радяньске:
Повз колишній Палац Конта, тоді вже "Універмаг", згодом більш відомий берегівчанам як "Детский мир", нині спотворений претензійним кабаком "Симбол"
Королівський Палац Правосуддя, що надовго став "Заводом точной механики", а нині - Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ
Збоку - ювелірна крамница, з радянських часів профілю не змінила
Цікаве фото: видно частину Великої синагоги, яку у 1976 році перероблять у Будинок культури (кажуть, є шанси відновити). Поруч із синагогою - парфумна крамничка, згодом перетворена на бібліотеку, потім знесена. Тепер на її місті - стіна із входами до базару
Ну, й до кучі: ще одно фото, з явно іншого параду:
Плюс гарна машинка. Хтось знає, як називається?