Довгий шлях до відродження замку Довгаїв
На жаль, палацем цю пам’ятку історії з рядом унікальних характеристик нині кличе далеко не кожен місцевий мешканець Довгого, що на Іршавщині. Тож, якщо хтось забажає відвідати її і добереться до центру села, краще хай питає, де тут тубдіспансер. Власне, не кожен і наважиться на відвідини такого закладу, хоча наразі до колишнього палацу, де з 1953 року лікують відкриту форму туберкульозу мешканці навколишніх районів, прохід вільний.
Палац нині перебуває у поганому стані, і про колишнє багатство володіння графів Телекі можна здогадуватись, хіба що застосовуючи силу уяви. Це вони протягом ледь не усього 18 століття, а саме з 1712 по 1798 рік зводили палац на місті старого замку 15-го століття. Будівництву передували трагічні події -якраз завершилося придушення угорського повстання, яке почалося у Берегасі/Берегово, швидко охопило усю Угорщину, та попри початкові успіхі борців за незалежність, зазнало поразки. Перше „бойове хрещення” повстанці-куруці прийняли поблизу Довгого, де зійшлись у нерівній битві зі значно сильнішими та краще озброєніними регулярними військами. Окрім угорців, там полегло й чимало русинів. Потім були роки битв, військових та політичних успіхів - та доля тоді була на боці імперій. Переможці Габсбурги жорстко карали рядових учасників-селян, а заможних і знатних керманичів та прибічників повстання позбавляли майна. Так утратили свої маєтки, якими володіли три століття, магнати Довгаї - на честь них і отримало, видозмінившись, своє ім’я село Довге. Нові господарі, графи Телекі, за доволі довгий час збудували палац (дехто зве його й замком), хоч і не розраховуючи на його бойові якості, та все ж у формі фортеці. Напочатку звели нову садибу та житлові приміщення у маєтку, а згодом обнесли їх стінами з бійницями, чотирма вежами по кутах та баштою-в’їздом. В намальованому баштами квадраті розмірами 65 на 65 метрів, за тодішньою модою, розбили парк. У невеличкому, проте стильному палаці нащадки графів і жили до 1944 року.
Коли Закарпаття переходить до складу Української РСР, радянська влада докорінно змінює долю палацу-фортеці. Те, що його не залишили колишнім власникам, за логікою тої доби було цілком зрозумілим. Менш логічним було рішення влаштувати у реквізованому замку лікарню для хворих на сухоти - адже вона виявилась розташованому прямісенько у центрі селища! За радянських часів селяни на небезпечне сусідство нарікали хіба що про себе, а от за демократичних заговорили про історичну помилку вголос. Адже хворі, яких налічується з кількадесят осіб, мають право залишати лікарню і відвідувати усі селищні громадські місця. Та й повітря, насичене „паличкою Коха”, за віковими мурами не затримаєш. До того ж, традиційна вже бідність лікувальних закладів не сприяє належному збереженню колишнього палацу, у чому можна переконатись, обійшовши його по периметру - яка вже там графська садиба!
А з іншого боку, як вже писалося, туризм у краї, нівроку, розвивається навіть попри світову економічну кризу. Все більше народу відвідуює й Іршавщину - як наших співвітчизників, так і інозмеців. Насамперед, угорців, які вельми шанують свою історію й місце бойової слави предків проігнорувати не зможуть. Очевидно, що палац Довгаїв-Телекі, відроджений саме як палац (наприклад, із історичним музеєм або, як водиться за кордоном, постійно діючою мистецькою виставкою) для розвитку туризму в регіоні служитиме куди успішніше, аніж тубдиспансер. Зважимо, що недалеко від Довгого бізнесмени вклали чималі кошти у капітальний ремонт санаторію „Боржава”. Хто зна, може, розщедрились би вони й на відродження вузькоколійної залізної дороги, що колись вела від Іршави і аж до Кушниць, не минаючи й Довгого? Яка б то була атракція - стародавнім поїздом проїхати мальовничим Приборжав’ям, із зупинками у цікавих місцях, в тому числі у вишуканому палаці! Та й нащадки родини Довгаїв, далеко небідні люди, згодні вкласти кошти у реставрацію колишнього родинного маєтку - але не в тубдиспансер, зрозуміло.
Бо закладу, де лікуються від справжнього лиха сучасної України - туберкульозу, мало б знайтись інше, доречніше місце. Будучи реалістами, зважаючи на нинішні реалії, повірити у такий варіант складно. Та може, варто все ж залишатись оптимістом?
Палац нині перебуває у поганому стані, і про колишнє багатство володіння графів Телекі можна здогадуватись, хіба що застосовуючи силу уяви. Це вони протягом ледь не усього 18 століття, а саме з 1712 по 1798 рік зводили палац на місті старого замку 15-го століття. Будівництву передували трагічні події -якраз завершилося придушення угорського повстання, яке почалося у Берегасі/Берегово, швидко охопило усю Угорщину, та попри початкові успіхі борців за незалежність, зазнало поразки. Перше „бойове хрещення” повстанці-куруці прийняли поблизу Довгого, де зійшлись у нерівній битві зі значно сильнішими та краще озброєніними регулярними військами. Окрім угорців, там полегло й чимало русинів. Потім були роки битв, військових та політичних успіхів - та доля тоді була на боці імперій. Переможці Габсбурги жорстко карали рядових учасників-селян, а заможних і знатних керманичів та прибічників повстання позбавляли майна. Так утратили свої маєтки, якими володіли три століття, магнати Довгаї - на честь них і отримало, видозмінившись, своє ім’я село Довге. Нові господарі, графи Телекі, за доволі довгий час збудували палац (дехто зве його й замком), хоч і не розраховуючи на його бойові якості, та все ж у формі фортеці. Напочатку звели нову садибу та житлові приміщення у маєтку, а згодом обнесли їх стінами з бійницями, чотирма вежами по кутах та баштою-в’їздом. В намальованому баштами квадраті розмірами 65 на 65 метрів, за тодішньою модою, розбили парк. У невеличкому, проте стильному палаці нащадки графів і жили до 1944 року.
Коли Закарпаття переходить до складу Української РСР, радянська влада докорінно змінює долю палацу-фортеці. Те, що його не залишили колишнім власникам, за логікою тої доби було цілком зрозумілим. Менш логічним було рішення влаштувати у реквізованому замку лікарню для хворих на сухоти - адже вона виявилась розташованому прямісенько у центрі селища! За радянських часів селяни на небезпечне сусідство нарікали хіба що про себе, а от за демократичних заговорили про історичну помилку вголос. Адже хворі, яких налічується з кількадесят осіб, мають право залишати лікарню і відвідувати усі селищні громадські місця. Та й повітря, насичене „паличкою Коха”, за віковими мурами не затримаєш. До того ж, традиційна вже бідність лікувальних закладів не сприяє належному збереженню колишнього палацу, у чому можна переконатись, обійшовши його по периметру - яка вже там графська садиба!
А з іншого боку, як вже писалося, туризм у краї, нівроку, розвивається навіть попри світову економічну кризу. Все більше народу відвідуює й Іршавщину - як наших співвітчизників, так і інозмеців. Насамперед, угорців, які вельми шанують свою історію й місце бойової слави предків проігнорувати не зможуть. Очевидно, що палац Довгаїв-Телекі, відроджений саме як палац (наприклад, із історичним музеєм або, як водиться за кордоном, постійно діючою мистецькою виставкою) для розвитку туризму в регіоні служитиме куди успішніше, аніж тубдиспансер. Зважимо, що недалеко від Довгого бізнесмени вклали чималі кошти у капітальний ремонт санаторію „Боржава”. Хто зна, може, розщедрились би вони й на відродження вузькоколійної залізної дороги, що колись вела від Іршави і аж до Кушниць, не минаючи й Довгого? Яка б то була атракція - стародавнім поїздом проїхати мальовничим Приборжав’ям, із зупинками у цікавих місцях, в тому числі у вишуканому палаці! Та й нащадки родини Довгаїв, далеко небідні люди, згодні вкласти кошти у реставрацію колишнього родинного маєтку - але не в тубдиспансер, зрозуміло.
Бо закладу, де лікуються від справжнього лиха сучасної України - туберкульозу, мало б знайтись інше, доречніше місце. Будучи реалістами, зважаючи на нинішні реалії, повірити у такий варіант складно. Та може, варто все ж залишатись оптимістом?