Маска зі смерекової кори, очеретяний кистень та інші експонати з Музею криміналу
"Оригінальними, з точки зору виготовлення, та вже історичними, з точки зору подій, предметами, пов’язаними зі світом злочинців, міг похвалитися музей криміналу в Ужгороді. Його створили у 30-х роках ХХ століття, за часів Чехословаччини, коли Закарпаття, тодішня Підкарпатська Русь, входило до складу цієї держави. Колекція музею знаходилась у будівлі штабу жандармерії, а його засновником був полковник Ян Шевчович, який очолював жандармерію краю в 1930-1936 роках.
Сама колекція музею відображала детальну картину життя тодішнього злочинного світу і була розділена на кілька відділів. Тут можна було побачити майже всі знаряддя, за допомогою яких протягом існування Підкарпатської Русі вчиняли вбивства, побиття та наносили тяжкі тілесні ушкодження. Були всілякі ножі - від великих тесаків м’ясників до дрібних кишенькових ножичків; кинджали, один із яких - із Канади - був також револьвером, а інший - ховався в палицю; багнети, відлиті зі свинцю; свинцеві кільця та кастети, які були, зокрема, популярні серед хлопців-горян. Були також знаряддя, змайстровані з очерету, який наповнювали свинцевими кулями, та гумові трубки, спаяні вкінці свинцем. Єдиний удар такої кустарної, але страшної зброї, міг розчавити череп.
Була також велика колекція вогнепальної зброї: револьвери, привезені «американцями» (місцевими заробітчанами та еміґрантами) зі США та Канади. Деякі з них були сучасними, як на 30-ті роки минулого століття, але значна кількість зброї була дуже примітивна. Наприклад, «самопал» - шматок деревини, до якого дротом була прикріплена залізна труба - цією «зброєю» якийсь дорожник хотів забрати життя дружини через зраду.
Маска, зроблена з кори смереки, яку використовували нападники на поштовий віз між селами Ізки та Келечин у Волівському окрузі (Міжгірщина) - експонат музею
На жаль, зараз не відомо, куди поділася колекція унікального музею, що колись функціонував в Ужгороді".
А детальніше дізнатися про нього та його експонати можна в матеріялі Михайла Марковича
Зброя опришків та артефакти злочинців, або Що зберігав музей криміналу в Ужгороді (ФОТО)
Сама колекція музею відображала детальну картину життя тодішнього злочинного світу і була розділена на кілька відділів. Тут можна було побачити майже всі знаряддя, за допомогою яких протягом існування Підкарпатської Русі вчиняли вбивства, побиття та наносили тяжкі тілесні ушкодження. Були всілякі ножі - від великих тесаків м’ясників до дрібних кишенькових ножичків; кинджали, один із яких - із Канади - був також револьвером, а інший - ховався в палицю; багнети, відлиті зі свинцю; свинцеві кільця та кастети, які були, зокрема, популярні серед хлопців-горян. Були також знаряддя, змайстровані з очерету, який наповнювали свинцевими кулями, та гумові трубки, спаяні вкінці свинцем. Єдиний удар такої кустарної, але страшної зброї, міг розчавити череп.
Була також велика колекція вогнепальної зброї: револьвери, привезені «американцями» (місцевими заробітчанами та еміґрантами) зі США та Канади. Деякі з них були сучасними, як на 30-ті роки минулого століття, але значна кількість зброї була дуже примітивна. Наприклад, «самопал» - шматок деревини, до якого дротом була прикріплена залізна труба - цією «зброєю» якийсь дорожник хотів забрати життя дружини через зраду.
Маска, зроблена з кори смереки, яку використовували нападники на поштовий віз між селами Ізки та Келечин у Волівському окрузі (Міжгірщина) - експонат музею
На жаль, зараз не відомо, куди поділася колекція унікального музею, що колись функціонував в Ужгороді".
А детальніше дізнатися про нього та його експонати можна в матеріялі Михайла Марковича
Зброя опришків та артефакти злочинців, або Що зберігав музей криміналу в Ужгороді (ФОТО)