Вулиця Булгаркерт нагадує про болгарську сторінку в житті Берегова
Вулиця Булгаркерт сама по собі нічим не показна. Це невелика неасфальтована вулиця з доглянутими будинками розташована в районі Буча (див. Буча: від старовинного села до затишної міської околиці). В буквальному перекладі - «болгарський сад». Хоча нема тут ані великого саду (окрім садів в приватних садибах), ані болгар.
Тим не менш в назві ховається маловідома сторінка в житті Закарпаття, в якому зіграли свою роль вихідці з балканської країни. Не дарма в Мукачеві та Ужгороді є відповідні вулиці «Болгарська».
З кінця ХІХ століття на територію Угорщини, а відтак,і Закарпаття, яке входило до складу королівства, почали переселятися болгари, які вважалися одним з найкращих садівників та рослинників тогочасної Європи. Саме завдяки болгарам і угорська, і закарпатська кухня збагатилися на овочі, без яких важко уявити собі наші улюблені блюда - помідори, «болгарський» перець, баклажани. До Другої світової війни болгарські родини селилися і в Берегові, і в селах нашого краю, займаючись вирощуванням овочів, яких доті не знали навіть на рівнині, не кажучи вже про Верховину. Велика болгарська громада жила й на Мукачівщині . Щодо Берегова, то тут вони мали принаймні дві великі овочеві плантації. Одна - ближче до мосту на повороті на Мочолу, друга - в районі Чігасуга, неподалік нинішнього туристичного комплексу «Жайворонок».
В Музеї Берегівщини серед експонатів є стереофотографія (точніше, стереопара) першої половини ХХ століття (яку можна подивитись в старовинний, теж майже столітній, стереоскоп. Вона ж у відсканованому вигляді як фотографія виставлена на стенді з підписом «Болгарське колесо» (Bolgárkerék). Так в Угорщині називають стародавній, вигаданий не одне тисячоліття тому, і поширений зокрема й в Туреччині (під чиїм управлінням п’ятсот років жила Болгарія, і доволі тривалий час - частина Угорщини) механізм для подачі води на поля. Він мав кілька модифікацій, вода могла подаватись з джерела самопливом, або ж за допомогою передавального колеса та сили коня чи віслюка. Музейний знімок «болгарського колеса» був зроблений якраз в районі Чігасуга.
Можна додати, що під однойменною назвою «Булгаркерт» є розважальний парк в селищі Чьомьор (Csömör) на околиці Будапешту. Названий він також за іменем болгарської колонії садівників, що вирощували тут ранню городину. З часом господарство занепало, і стало спочатку стихійним спортивним майданчиком для велосипедистів та футболістів, а потім і офіційним парком активного відпочинку.
Тим не менш в назві ховається маловідома сторінка в житті Закарпаття, в якому зіграли свою роль вихідці з балканської країни. Не дарма в Мукачеві та Ужгороді є відповідні вулиці «Болгарська».
З кінця ХІХ століття на територію Угорщини, а відтак,і Закарпаття, яке входило до складу королівства, почали переселятися болгари, які вважалися одним з найкращих садівників та рослинників тогочасної Європи. Саме завдяки болгарам і угорська, і закарпатська кухня збагатилися на овочі, без яких важко уявити собі наші улюблені блюда - помідори, «болгарський» перець, баклажани. До Другої світової війни болгарські родини селилися і в Берегові, і в селах нашого краю, займаючись вирощуванням овочів, яких доті не знали навіть на рівнині, не кажучи вже про Верховину. Велика болгарська громада жила й на Мукачівщині . Щодо Берегова, то тут вони мали принаймні дві великі овочеві плантації. Одна - ближче до мосту на повороті на Мочолу, друга - в районі Чігасуга, неподалік нинішнього туристичного комплексу «Жайворонок».
В Музеї Берегівщини серед експонатів є стереофотографія (точніше, стереопара) першої половини ХХ століття (яку можна подивитись в старовинний, теж майже столітній, стереоскоп. Вона ж у відсканованому вигляді як фотографія виставлена на стенді з підписом «Болгарське колесо» (Bolgárkerék). Так в Угорщині називають стародавній, вигаданий не одне тисячоліття тому, і поширений зокрема й в Туреччині (під чиїм управлінням п’ятсот років жила Болгарія, і доволі тривалий час - частина Угорщини) механізм для подачі води на поля. Він мав кілька модифікацій, вода могла подаватись з джерела самопливом, або ж за допомогою передавального колеса та сили коня чи віслюка. Музейний знімок «болгарського колеса» був зроблений якраз в районі Чігасуга.
Можна додати, що під однойменною назвою «Булгаркерт» є розважальний парк в селищі Чьомьор (Csömör) на околиці Будапешту. Названий він також за іменем болгарської колонії садівників, що вирощували тут ранню городину. З часом господарство занепало, і стало спочатку стихійним спортивним майданчиком для велосипедистів та футболістів, а потім і офіційним парком активного відпочинку.