"...в умілих руках заграє навіть лопата"
Майстер з Запорізького Хутора: в умілих руках заграє навіть лопата
Берегівчанина Євгена Кополовця я знав з молодих років, зокрема, як виконавця пісень на власні музику та вірші. Проте про ще одну сторону різнобарвної творчої натури свого старого знайомого дізнався майже випадково і з великим подивом.
Якось у швидкій вуличній розмові Євген обмовився, що працює над черговою гітарою. Слово за слово, і виявилося, що наш земляк є одним з дуже нечисленних (мова йде реально про одиниці на все Закарпаття) майстрів, які власноруч виготовляють електрогітари.
В лютому минулого року я домовився з Євгеном, що він покаже мені з товаришем свою майстерню, а заодно проведе екскурсію невідомим навіть багатьом берегівчанам Запорізьким хутором. В підсумку та прогулянка стала основою краєзнавчої статті " Від Мермештоньо до "Запорізького хутору": історія одного присілку". Натомість до матеріалу про власне мистецтво майстра музичних інструментів у автора цієї статті "дійшли руки" тільки майже через рік.
В охайній садибі, що на початку славетного хутора, розмістилася майстерня інструментальних справ майстра. На перший погляд це звичайна "столярка". Дивлячись на грубі шматки дерева, чи звичайні на вигляд дошки, важко повірити, що саме з них з часом вийдуть основи для гладеньких, сяючих лаком електрогітар. Втім, дошки не такі вже з й звичайні, каже Євген. Для хорошої, якісної гітари потрібен і якісний матеріал, який на дорозі не валяється, і старий паркан на цю справу не згодиться. Щоправда, Євген любить жарт про лопату - мовляв, якщо на неї прилаштувати всю необхідну електронну "фурнітуру", то й вона заграє (і наводить реальний приклад - на "електролопаті" грав музикант з кримського панк-гурту "Красная Плєсєнь"). Але сам він такого точно не практикуватиме, адже ставиться до інструменту із повагою, навіть пієтетом. Тому й підшукує якісну деревину, і тут його не раз виручали рештки колишньої гордості Берегова, меблевої фабрики. Для несерійних меблів (зараз би сказали - для VIP) на нашу закарпатську фабрику доставляли часом навіть африканське чорне дерево, і його відходи, виявляється, ще й досі можна дістати, якщо постаратися.
Після того, як знайдено потрібний матеріал, починається кропітка робота. Дерев'яна основа гітари (дека) зазвичай робиться не менше тижня, але це якщо інструмент відносно дешевий. Грифи робляться з одних порід дерева, корпуси (деки) - з інших. Для якісніших і дорожчих процес розтягується на місяці - спочатку складові майбутньої гітари вирізаються, потім клеяться, а далі йде найскладніше, покриття шарами спеціальних фарб та лаків. Коли дерев'яна основа гітар готова, їх треба оснастити "фурнітурою" - струни, колки, ладові поріжки, звукознімачі … (всього у гітари не менше 15 компонентів). Все це майстри замовляють інтернетом на спеціалізованих сайтах (переважно закордонних), а тоді чекають коштовних посилок. Один готовий комплект "фурнітури" для електрогітари обійдеться мінімум в півтисячі доларів, а його ж ще треба вправно закріпити на корпусі.
Тому й не дивно, що хороша електрогітара обходиться недешево. Та й покупець в них непересічний - він сам має розумітися на інструментах. Наш земляк в цих нешироких колах музикантів та продавців електрогітар відомий як в Україні, так і за її межами. Одного разу він отримав замовлення з далекого Новосибірську, але купівлі-продажу не сталося відбутися, завадила розпочата Росією неоголошена війна…
Про Євгена Кополовця варто додати, що грати він почав у дитинстві. В дитячий музичній школі з друзями організували перший свій ансамбль, а в 9-му класі він вже почав робити й перші кроки як майстер інструменту, переробивши форму своєї гітари. В більш зрілому віці Євген з друзями створив вже справжній гурт "Vega", з яким записав кілька студійних пісень, що мали успіх в хіт-парадах на закарпатському радіо. Невдовзі гурт розпався, і тривалий час музикант творчо відпочивав, переосмислюючи себе та свою творчість. Кілька років тому почав знов грати, переважно християнський рок, виступаючи в новоствореному гурті в якості вокаліста, гітариста та автора пісень.
Берегівчанина Євгена Кополовця я знав з молодих років, зокрема, як виконавця пісень на власні музику та вірші. Проте про ще одну сторону різнобарвної творчої натури свого старого знайомого дізнався майже випадково і з великим подивом.
Якось у швидкій вуличній розмові Євген обмовився, що працює над черговою гітарою. Слово за слово, і виявилося, що наш земляк є одним з дуже нечисленних (мова йде реально про одиниці на все Закарпаття) майстрів, які власноруч виготовляють електрогітари.
В лютому минулого року я домовився з Євгеном, що він покаже мені з товаришем свою майстерню, а заодно проведе екскурсію невідомим навіть багатьом берегівчанам Запорізьким хутором. В підсумку та прогулянка стала основою краєзнавчої статті " Від Мермештоньо до "Запорізького хутору": історія одного присілку". Натомість до матеріалу про власне мистецтво майстра музичних інструментів у автора цієї статті "дійшли руки" тільки майже через рік.
В охайній садибі, що на початку славетного хутора, розмістилася майстерня інструментальних справ майстра. На перший погляд це звичайна "столярка". Дивлячись на грубі шматки дерева, чи звичайні на вигляд дошки, важко повірити, що саме з них з часом вийдуть основи для гладеньких, сяючих лаком електрогітар. Втім, дошки не такі вже з й звичайні, каже Євген. Для хорошої, якісної гітари потрібен і якісний матеріал, який на дорозі не валяється, і старий паркан на цю справу не згодиться. Щоправда, Євген любить жарт про лопату - мовляв, якщо на неї прилаштувати всю необхідну електронну "фурнітуру", то й вона заграє (і наводить реальний приклад - на "електролопаті" грав музикант з кримського панк-гурту "Красная Плєсєнь"). Але сам він такого точно не практикуватиме, адже ставиться до інструменту із повагою, навіть пієтетом. Тому й підшукує якісну деревину, і тут його не раз виручали рештки колишньої гордості Берегова, меблевої фабрики. Для несерійних меблів (зараз би сказали - для VIP) на нашу закарпатську фабрику доставляли часом навіть африканське чорне дерево, і його відходи, виявляється, ще й досі можна дістати, якщо постаратися.
Після того, як знайдено потрібний матеріал, починається кропітка робота. Дерев'яна основа гітари (дека) зазвичай робиться не менше тижня, але це якщо інструмент відносно дешевий. Грифи робляться з одних порід дерева, корпуси (деки) - з інших. Для якісніших і дорожчих процес розтягується на місяці - спочатку складові майбутньої гітари вирізаються, потім клеяться, а далі йде найскладніше, покриття шарами спеціальних фарб та лаків. Коли дерев'яна основа гітар готова, їх треба оснастити "фурнітурою" - струни, колки, ладові поріжки, звукознімачі … (всього у гітари не менше 15 компонентів). Все це майстри замовляють інтернетом на спеціалізованих сайтах (переважно закордонних), а тоді чекають коштовних посилок. Один готовий комплект "фурнітури" для електрогітари обійдеться мінімум в півтисячі доларів, а його ж ще треба вправно закріпити на корпусі.
Тому й не дивно, що хороша електрогітара обходиться недешево. Та й покупець в них непересічний - він сам має розумітися на інструментах. Наш земляк в цих нешироких колах музикантів та продавців електрогітар відомий як в Україні, так і за її межами. Одного разу він отримав замовлення з далекого Новосибірську, але купівлі-продажу не сталося відбутися, завадила розпочата Росією неоголошена війна…
Про Євгена Кополовця варто додати, що грати він почав у дитинстві. В дитячий музичній школі з друзями організували перший свій ансамбль, а в 9-му класі він вже почав робити й перші кроки як майстер інструменту, переробивши форму своєї гітари. В більш зрілому віці Євген з друзями створив вже справжній гурт "Vega", з яким записав кілька студійних пісень, що мали успіх в хіт-парадах на закарпатському радіо. Невдовзі гурт розпався, і тривалий час музикант творчо відпочивав, переосмислюючи себе та свою творчість. Кілька років тому почав знов грати, переважно християнський рок, виступаючи в новоствореному гурті в якості вокаліста, гітариста та автора пісень.
Click to view