Наші автори: Тимур Невгамовний
Тимур Невгамовний
1986-ого року народження. 60 кг. доволі худорлявий. провінційний журналіст. вряди-годи пише. мешкає на 5-ому поверсі у місті Нововолинську. має дитину, хом'яка й шкідливі звички.
***
ця маршрутка біжить в заметіль
важко дихаючи перебирає залізними лапами
ковзає на поворотах падає у снігові провалля
струшує іній з повік двірниками
я бачу як спітніли вікна її серця
я дихаю в них і кажу біжи
тоді прикладаю руку до скла протираю виводжу коло
заглядаю в цей ілюмінатор і бачу холодну нарнію
бачу як ти зриваєш білі простирадла
шматуєш розриваєш скрегочеш зубами
ти приручений звір
винюхуєш асфальт нашої долі
не зіб’єшся зі сліду
дай я піділлю тобі ще трохи власної крові у бак
нам треба дістатися дому напередодні різдва
***
старший касир Венера
ти богиня цих запальцованих скляних віконець
серед архаїки меблевих скелетів
клацаєш кнопки клавіатури і твої груди оперті на руку
наче громіздкі помаранчі здригаються від кожного поруху
це еротика для пролетарів
засіб до погамування п’яних фантазій закодованого слюсаря
який приходить заплатити за випиту ним цього місяця воду
ти богиня тобі платять за світло і тепло
і за блакитні очі і за дешеву рожеву кофтину з трикутним вирізом
і за руки і за нігті і за безколірний лак і за право комусь заплатити
принесу тобі в жертву час стояння у довгій черзі до цього віконця
наступний кажеш нарочито строго
значить мені/мене відпущено
лишаєшся тільки ти і твій трон
а ще ці пожовклі зразки бланків і заяв обідрані стільці
ці старезні шпалери що аж ніяк не пасують до вивіски
державний банк храм пишних форм філіал номер два
зрештою Венеро тільки тут можливо щоби богині підробляли
старшими касирами
***
Про що взагалі думають ці горіхи?
Що змушує їхні голови лускати
І пускаючись гілляччя летіти дололу?
Вони скидають свою кожуру
Оголюють свою зморшкувату шкаралупу
Коли їх розбити можна побачити уже не пульсуючі мізки
Вкриті плівкою звивини рослинних істот
Чотирикамерне серце яких уже не перекачує сік
Дві пари легень ампутованих осінню
Замотаних у целофан гіркоти
Мені стає лячно при думці що хтось може це їсти
***
друг привіз купу фоток з європи
на половині із них - жінки
німкені француженки мулатки жидівки африканки американки польки китаянки
на вулицях у метро в парках книжкових магазинах кафе барах на яхтах авто велосипедах
усміхнені здивовані з цигаркою в руці в купальниках у капелюсі з телефоном біля вуха
це його мого друга європа
погляд крізь тьмяне шкло пляшки з під вина
ракурс в якому вона - домінанта а усі оті шпилі храми вежі мости пам’ятники лише фон
в цьому є щось вульгарне
наче обкладинкові світлини з підбірки
один день жінки яка мешкає-вчиться-працює у європі
він навіть у луврі фоткав туристок які фоткали картини
після третього келішка на запитання чому відповів
тому що європа це ж усе-таки насамперед жінка
Більше віршів Тимура Невгамовного читайте на його авторській сторінці на сайті ЗАХАД-СХІД. Також хочемо нагадати, що наш розділ ПІД ШТАНДАРАМИ - місце, де варто пошукати андеграундних цікавинок, що стануть вам до вподоби.