Який сенс життєвих труднощів для особистісного розвитку та зросту?
Слово "труднощі" здебільшого має негативне забарвлення і сприймається як перепона для досягнення цілей. Малюється картина, що все пропало і не буде так як раніше. Ми схильні згущувати фарби та катострофізувати дійсність. Але якщо пережити цю першу емоційну реакцію та не дати їй взяти верх над собою, то усе може обернутись зовсім іншим боком. Ф. Ніцше казав: "Все, що не вбиває мене, робить мене сильнішим" і хоча у це спочатку важко повірити, та коли проходить певний час після усіх пережитих труднощів, ми все ж переконуємось що так і є.
З іншого боку не варто собі забороняти сумувати і навіть плакати у складних ситуаціях, бо стримувати емоції і переконувати себе що нічого не сталося може завадити природньому перебігу подій та не дасть дійти до щасливого фіналу - особистісного росту та розвитку.
У дитинстві маленькі труднощі допомагають пізнавати і вчитись розуміти навколишній світ, при цьому зазвичай поруч є хтось близький для підстраховки - це природній і здоровий процес зростання. Та часом, на жаль, буває так, що труднощі бувають занадто складними для дитини і поруч немає близької людини, яка б підтримала та відновила відчуття безпеки. Тоді труднощі стають всепоглинаючими і всеохоплюючими, що з одного боку не дає дитині природньо зростати та пізнавати світ, а з іншого заставляє це робити швидкими темпами і з широко відкритими від страху очами. Депривація базових потреб включає різні механізми захисту, як спосіб виживання і тоді серед нас появляються дорослі діти із великим багажем непересічного досвіду і з мудрими не по роках аналітичними здібностями та готовністю на відважні вчинки. Труднощі не всіх роблять сильними та успішними, але можливо тих, кого не зробили, то віддають свій вдвічі більший потенціал тим, кого зробили такими?
Історія залишила нам та й, зрештою, продовжує писати, багато випадків коли складні життєві ситуації робили людей визначними, а то й геніальними, тобто це прямий приклад того, як труднощі сприяли особистісному зросту та розвитку. Взяти, приміром, видатну мексиканську художницю Фріду Кало, яка жила у постійних фізичних стражданнях через пошкоджений хребет та моральних муках від не здорових стосунків зі своїм коханим чоловіком, проте ці перепони не завадили, а можливо навіть сприяли її таланту. Також яскравим прикладом є українські генії Тарас Шевченко, Леся Українка, цей список можна наповнити великою кількістю всесвітньовідомих імен, та все ж істина одна - коли стає важко сильний рухається вперед.
Часом буває так, що людина у труднощах може загубити наснагу до життя, а то й сенс життя у цьому випадку стають дуже актуальними слова Віктора Франкля: "Цей ряд відображає три основних шляхи, якими людина може знайти сенс в житті. Перший - це те, що він дає світу у своїх творіннях, другий - це те, що він бере від світу у своїх стосунках та переживаннях; і третій - це позиція, яку він займає по відношенню до своєї ситуації в тому випадку, якщо він не зможе змінити свою долю".
Я вважаю, що як і кожна людина особлива, так само і її труднощі особливі та неповторні і кожен їх переживає по своєму. Одним потрібно більше часу, іншим більше терпіння, але нам усім обо'язково потрібна віра. Потрібно вірити у краще майбутнє, але не надіятись на нього, бо надії можуть зробити нас слабкими, а кожна слабкість - це біль, після якого перестаєш вірити у краще. Надіятись варто на себе і свої сили, навіть якщо і є ймовірність що хтось вирішить наші проблеми, чи ще якимось чином вони зникнуть без нашої участі. Коли ми приймаємо відповідальність за свої вчинки і розрішення можливих негативних результатів цих вчинків, то стаємо зрілими. А із зрілістю також приходить розуміння, що труднощі - це лише частина природнього життєвого шляху, який також складається із любові, що своєю силою компенсовує та й загалом затьмарює усе на своєму фоні, бо є могутньою та умиротворюючою.
З іншого боку не варто собі забороняти сумувати і навіть плакати у складних ситуаціях, бо стримувати емоції і переконувати себе що нічого не сталося може завадити природньому перебігу подій та не дасть дійти до щасливого фіналу - особистісного росту та розвитку.
У дитинстві маленькі труднощі допомагають пізнавати і вчитись розуміти навколишній світ, при цьому зазвичай поруч є хтось близький для підстраховки - це природній і здоровий процес зростання. Та часом, на жаль, буває так, що труднощі бувають занадто складними для дитини і поруч немає близької людини, яка б підтримала та відновила відчуття безпеки. Тоді труднощі стають всепоглинаючими і всеохоплюючими, що з одного боку не дає дитині природньо зростати та пізнавати світ, а з іншого заставляє це робити швидкими темпами і з широко відкритими від страху очами. Депривація базових потреб включає різні механізми захисту, як спосіб виживання і тоді серед нас появляються дорослі діти із великим багажем непересічного досвіду і з мудрими не по роках аналітичними здібностями та готовністю на відважні вчинки. Труднощі не всіх роблять сильними та успішними, але можливо тих, кого не зробили, то віддають свій вдвічі більший потенціал тим, кого зробили такими?
Історія залишила нам та й, зрештою, продовжує писати, багато випадків коли складні життєві ситуації робили людей визначними, а то й геніальними, тобто це прямий приклад того, як труднощі сприяли особистісному зросту та розвитку. Взяти, приміром, видатну мексиканську художницю Фріду Кало, яка жила у постійних фізичних стражданнях через пошкоджений хребет та моральних муках від не здорових стосунків зі своїм коханим чоловіком, проте ці перепони не завадили, а можливо навіть сприяли її таланту. Також яскравим прикладом є українські генії Тарас Шевченко, Леся Українка, цей список можна наповнити великою кількістю всесвітньовідомих імен, та все ж істина одна - коли стає важко сильний рухається вперед.
Часом буває так, що людина у труднощах може загубити наснагу до життя, а то й сенс життя у цьому випадку стають дуже актуальними слова Віктора Франкля: "Цей ряд відображає три основних шляхи, якими людина може знайти сенс в житті. Перший - це те, що він дає світу у своїх творіннях, другий - це те, що він бере від світу у своїх стосунках та переживаннях; і третій - це позиція, яку він займає по відношенню до своєї ситуації в тому випадку, якщо він не зможе змінити свою долю".
Я вважаю, що як і кожна людина особлива, так само і її труднощі особливі та неповторні і кожен їх переживає по своєму. Одним потрібно більше часу, іншим більше терпіння, але нам усім обо'язково потрібна віра. Потрібно вірити у краще майбутнє, але не надіятись на нього, бо надії можуть зробити нас слабкими, а кожна слабкість - це біль, після якого перестаєш вірити у краще. Надіятись варто на себе і свої сили, навіть якщо і є ймовірність що хтось вирішить наші проблеми, чи ще якимось чином вони зникнуть без нашої участі. Коли ми приймаємо відповідальність за свої вчинки і розрішення можливих негативних результатів цих вчинків, то стаємо зрілими. А із зрілістю також приходить розуміння, що труднощі - це лише частина природнього життєвого шляху, який також складається із любові, що своєю силою компенсовує та й загалом затьмарює усе на своєму фоні, бо є могутньою та умиротворюючою.