Про мавп і про людей
"Физиолог Белкания, работавший в Сухумском приматологическом центре, считал, что практически все заболевания сердечно-сосудистой системы связаны с прямохождением. Он доказывал это экспериментально - надевал макакам на передние конечности муфты так, что они вынуждены были ходить только на задних конечностях. Через 2-3 месяца животные становились тяжелыми хроническими гипертониками. Следует отметить, что немаловажную роль в возникновении гипертонии могли сыграть стрессовые условия эксперимента. Белкания предлагает цикл упражнений - хождение и стояние на четырех конечностях, который, по его мнению, может скорректировать отрицательные воздействия двуногого хождения на здоровье человека." (http://medbiol.ru/medbiol/antrop/0004351b.htm)
З Белканією важко не погодитись. Іноді дивишся на якогось примата свого роду, і розумієш, що даремно воно стало на задні свої кінцівки, неприроднє воно для нього, зайве геть.
Так от я вам ще таку історію розповім.
Ще у 1928 році професор Іванов намагався там же ж, у тому ж Сухумському мавп’ятнику, схрестити людину і шимпанзе. Після невдалої експедиції до Африки, де аборигени категорично відмовлялися тойво, пищ-пищ з далекими волохатими родичами. За нелюдські екперименти на самцях людей і самках абізян у Абхазії заслали при Сталіні ще Іванова в результаті в заслання, де він і помер. (http://www.geo.ru/nauka/institut-obezyany?page=1#article-body)
Експерименти по створення такої необхідної для розбудови комуністичного суспільства мавполюдини були припинені.
І зараз, до речі, у лісах Абхазії бігають дикі абізяни (я про мавп, якшо шо). У 1977 році у ліси випустили прогресивні радянські вчені на вільне поселення павіанів-гамадрилів, які повинні були акліматизуватися, розплодитися і брати участь у розбудові народного господарства республіки.
У субтропічному кліматі Абхазії мавпи по-людськи прижилися і радісно неконтрольовано розплодилися. Зараз їх менше - війна була, часи голодні, а свого часу за 1000 їх бігало по гостинних лісах Абхазії.
Так от, випустити їх тоді випустили, але місцеве населення, яке жило собі в диких аулах з кремнієвими рушницями і не здогадувалося про існування радянської влади як такої, попередити про те забули.
Місцеве населення про існування такої чудасії на світі, як абізяна, до того моменту навіть і не здогадувалося. Тому прийняли гамадрилів за нечемних сусідів знизу, які не поважали законів гір, плювали на могили їх предків, як отой Віан, і взагалі - тирили і жерли все, що погано лежало.
І ось уже багато років вони якось співіснують поруч. І вже багато років горді абхази намагаються розпочати цивілізований діалог з волохатими сусідами з низу, а ті відповідають їм на це мавп’ячою невдячністю.
Іноді думаєш - а чи варто з прямоходячими абізянами взагалі дискутувати? Чи краще взяти і жбурнути у відповідь палку чи банана і сісти собі спокійно і дали вишукувати бліх у шерсті своїх набагато більш розвинених одноплемінників?
З Белканією важко не погодитись. Іноді дивишся на якогось примата свого роду, і розумієш, що даремно воно стало на задні свої кінцівки, неприроднє воно для нього, зайве геть.
Так от я вам ще таку історію розповім.
Ще у 1928 році професор Іванов намагався там же ж, у тому ж Сухумському мавп’ятнику, схрестити людину і шимпанзе. Після невдалої експедиції до Африки, де аборигени категорично відмовлялися тойво, пищ-пищ з далекими волохатими родичами. За нелюдські екперименти на самцях людей і самках абізян у Абхазії заслали при Сталіні ще Іванова в результаті в заслання, де він і помер. (http://www.geo.ru/nauka/institut-obezyany?page=1#article-body)
Експерименти по створення такої необхідної для розбудови комуністичного суспільства мавполюдини були припинені.
І зараз, до речі, у лісах Абхазії бігають дикі абізяни (я про мавп, якшо шо). У 1977 році у ліси випустили прогресивні радянські вчені на вільне поселення павіанів-гамадрилів, які повинні були акліматизуватися, розплодитися і брати участь у розбудові народного господарства республіки.
У субтропічному кліматі Абхазії мавпи по-людськи прижилися і радісно неконтрольовано розплодилися. Зараз їх менше - війна була, часи голодні, а свого часу за 1000 їх бігало по гостинних лісах Абхазії.
Так от, випустити їх тоді випустили, але місцеве населення, яке жило собі в диких аулах з кремнієвими рушницями і не здогадувалося про існування радянської влади як такої, попередити про те забули.
Місцеве населення про існування такої чудасії на світі, як абізяна, до того моменту навіть і не здогадувалося. Тому прийняли гамадрилів за нечемних сусідів знизу, які не поважали законів гір, плювали на могили їх предків, як отой Віан, і взагалі - тирили і жерли все, що погано лежало.
І ось уже багато років вони якось співіснують поруч. І вже багато років горді абхази намагаються розпочати цивілізований діалог з волохатими сусідами з низу, а ті відповідають їм на це мавп’ячою невдячністю.
Іноді думаєш - а чи варто з прямоходячими абізянами взагалі дискутувати? Чи краще взяти і жбурнути у відповідь палку чи банана і сісти собі спокійно і дали вишукувати бліх у шерсті своїх набагато більш розвинених одноплемінників?