Культурне життя односельчан
Старий я став, лінивий, а тому часто-густо забуваю інформувати читачів мого затишного бложика про культурні події нашого затишного Кіровоградика. Складається враження, що це культурне життя відсутнє, існує як сферичний кінь у вакуумі у звітах управління культури та солодких інтимних мріях провінційних інтелігентів. Ан ні, і до нас, бува, приїздять знаменитості з просвітницькою і комерційною метою. І знаходять підтримку в серцях і гаманцях спраглих до високого мистецтва кіровоградців.
Унікальний колектив, житомирська капела "Орея" мали повний, як то кажуть, аншлаг у нашій філармонії. Більша частина програми була присвячена духовним співам, хоча були детектед і барочні твори, і каверок на "Пікардійську Терцію" etc.
В урочистій тиші залу нашого храму мистецтв сотні слухачів-глядачів, затамувавши подих, ловили культурний прихід і нєдєцкій катарсис. Під час драматичної паузи в одному з творів у жіночки в блузоні з рюштиками, з високою і пишною зачіскою задзвонила мабіла.
"Га? Шо?", - закричала вона в повній тиші. "Я щаз не можу гаварить, я в театрі на канцерті. Пазвани через час десь, ага. Канцерт якійсь, ага, давай".
Сусіди, чий катарсис був перерваний рінгтоном "нє любі мнє мазгі", зашикали на тьотю. "А шо таке", - заверещала пишна тьотя, "може, мені син з Ізраїлю звонив?! Може, мені ше трубку не брать тепер, га?!?"
І концерт продовжився до повного і остаточного духовного і естетичного задоволення присутніх спраглих до культури, мистецтва і спорту кіровоградців.
Чого і вам бажаю.
Унікальний колектив, житомирська капела "Орея" мали повний, як то кажуть, аншлаг у нашій філармонії. Більша частина програми була присвячена духовним співам, хоча були детектед і барочні твори, і каверок на "Пікардійську Терцію" etc.
В урочистій тиші залу нашого храму мистецтв сотні слухачів-глядачів, затамувавши подих, ловили культурний прихід і нєдєцкій катарсис. Під час драматичної паузи в одному з творів у жіночки в блузоні з рюштиками, з високою і пишною зачіскою задзвонила мабіла.
"Га? Шо?", - закричала вона в повній тиші. "Я щаз не можу гаварить, я в театрі на канцерті. Пазвани через час десь, ага. Канцерт якійсь, ага, давай".
Сусіди, чий катарсис був перерваний рінгтоном "нє любі мнє мазгі", зашикали на тьотю. "А шо таке", - заверещала пишна тьотя, "може, мені син з Ізраїлю звонив?! Може, мені ше трубку не брать тепер, га?!?"
І концерт продовжився до повного і остаточного духовного і естетичного задоволення присутніх спраглих до культури, мистецтва і спорту кіровоградців.
Чого і вам бажаю.