116
В той тиждень, коли мені не доводиться вставати о пів на п’яту ранку на ефір, я перед своєю другою роботою відвожу разом з дружиною Романа Євгеновича в садочок. Дитячий садочок наш знаходиться в сусідньому мікрорайончику міста, заселеному переважно урановими шахтарями. Просто садочок гарний, хоч і не дешевий, і місце ми там для малого знайшли, що в Кіровограді рідкість - за два роки батьки дітей записують. Ми йдемо повз стару земляну фортецю, яка тільки вгадується за кітчевими офісними будівлями, гаражами і провінційними маєтками за високими парканами, штовхаємо ногами каштани і говоримо з малим про Григора Тютюнника або Блискавку МакКвіна.
Сьогодні я запізнювався на роботу, тому замість півгодинної пішої прогулянки від садочку на роботу вирішив під’їхати маршруткою - економія 13 хвилин, між іншим! 116 маршрут о 8:13 ранку забитий зазвичай так, що кишеньковим злодіям просто неможливо працювати - люди притиснуті один до одного щільніше, ніж небезпечні черепановські сірники в неякісній картонній коробці. І от серед цього транспортного інтиму дві дівахи переговорюються про мене, скорченого у неприродній позі з міцно притиснутим до величезної спітнілої тьоті чохлом з укулеле.
- Ти диви! Це ж той, шо телевєдущій з "Ранкової кави"!, - сказала перша, тицьнувши поверх голів пасажирів пальцем у моєму напрямку.
- Ти ба, в маршрутці воно їде, га!, - здивовано, але з осудом відповіла друга.
Через дві зупинки людей поменшало, і маслениківські дівахи почали пробиратися до виходу. Порівнявшись зі мною, перша діваха презирливо процідила:
- Телезвізда називаєцця!
І я зрозумів, чому мої співгромадяни у більшості своїй не клеймлять позором попів на "Каєнах", депутатів у віллах на квартал і чиновників у всій їхній корупційній величності і красі. Тому що це не тільки прояв повної і остаточної безсовісності в їхніх холестеринових серцях, але й певна чітко визначена соціальна роль, яку вони змушені грати, роль, яку нав’язують їм маслениківські дівахи у своєму прагненні колись і самим плювати з "Каєнів" на 116-маршрутку, яка везе повз їхню віллу невдах з маслениківської бідності у балківську безвість.