Коли кинеш оком по Коломиї,здається, є чому тішитись:крім напівгламурних панків ходять, страждаючи, емо,з'явилися роллери і байкери, дівчата ,наче, злізли з високих підборів і відмовилися від надміру косметики на користь більш «європейського» одягу. Відкриваються нові супермаркети та дрібні крамниці, а Коломийський театр навіть зайняв перше місце на якомусь міжнародному фестивалі у Швейцарії.
Особливої уваги заслуговує те, що вулицями їздять люди на велосипедах із кошичками,які повертаються із базарів чи роботи. Європейський Союз проспонсорував паркувальні місця для велосипедів біля деяких інституцій. Але нерівні тротуари та дороги із півметровими ямами залишаються.
З іншого боку-позірний економічний розвиток Коломиї-це лише наслідок мільйонних інвестицій заробітчан і махінацій олігархів,які за окрему плату дають можливість «заробити» дрібним підприємцям.
Тут особлива "заслуга" мера Коломиї.Окрім того, що він втискує свої багатоповерхові будинки у всіх вільних шпаринах в центрі міста,він був замішаний у темній справі із побиттям головного редактора місцевої газети через претензії на будинок редакції.Також він покриває місцевих бандюків,які збирають «податки» із найбільш успішних бізнесменів. Хочеш відкрити свій бізнес-плати хабар на «початках», «розкрутився»-плати по статусу.Інакше бізнес спалять або тебе зроблять інвалідом.Ну, це вже загальне місце не тільки в Коломиї,на жаль.
Півмільйона гривень виділилось із бюджету для очистки озера в центрі міста:воду спустили, гроші відмили, воду знову залили. Директора музею «Гуцульщина» разом із бухгалтером зловили на відмиві 300 000 грн, а тим часом в Коломиї кілька днів тому відкрився приватний дитячий садок за особливою системою виховання дітей із платою 2000 грн в місяць.На вулицях Коломиї бачила Феррарі і Крайслер.Ленд Ровери вже не рахуються. Колишній державний кінотеатр "Джерело" продають за 1 000 000 доларів!А молодь в той час сидить під ним в темрявім і п’є пиво-курить траву.Якраз навпроти мого будинку, на затишній березовій галявині-колишній шеф моєї мами-головний лікар пологового будинку намірився будувати свій будинок. Одного дня жителі мого будинку виявили дерев'яні огорожі,що оточували галявину.Чоловіки ,згуртувавшись, уночі винесли огорожу і спалили її. Але чекають наступного приходу.
Отак і живемо.З Європою у серці, а молотом і серпом у руках.