Sep 10, 2009 17:32
Я ЩЕ МОЖУ ЗРОЗУМІТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ШЛЮТЬ ЛИСТИ ДОКТОРУ ХАУСУ ІЗ ПРОХАННЯМ ДОПОМОГТИ У ВАЖКІЙ ХВОРОБІ СВОЇЙ РОДИЧЦІ ЧИ ЯКІ ЩИРО ВІРЯТЬ, ЩО НІКІТА- ЦЕ КРАСИВА РОЗВІДНИЦЯ ІЗ ПРАДИВОГО 1-ГО ВІДДІЛУ.
АЛЕ Я НЕ МОЖУ ЗРОЗУМІТИ МЕХАНІЗМ, ЯКИЙ ЗМУШУЄ ДЕЯКИХ ЛЮДЕЙ ПІД ЧАС ТЕАТРАЛЬНОЇ ВИСТАВИ НАДАВАТИ ГРІ РЕАЛЬНОГО ВИМІРУ. КОЛИ ГЕРОЙ ВИСТАВИ "ЛУПИТЬ" СІЛЬСЬКУ ПОВІЮ, ХТОСЬ ІЗ ГЛЯДАЧІВ ІЗ ДИТЯЧОЮ НАЇВНІСТЮ КРИЧИТЬ "БЛЯДЬ,ДАЙ ЄТОЙ СУКЕ ЕЩЕ"...
ЯК СВІДЧИТЬ ВИПАДОК У ПОЛЬСЬКОМУ ТЕАТРІ "ВИКРАДАЧІ ТІЛ", КОЛИ ГЛЯДАЧ ПІСЛЯ ВИСТАВИ НАМАГАВСЯ ЗАДУШИТИ АКТОРА ЗА ТЕ, ЩО ВІН "ЗНУЩАВСЯ ІЗ СВОЄЇ ДРУЖИНИ",ЦЕ "ЗАТЬМАРЕННЯ" НЕ ЗГАСАЄ НАВІТЬ ПО ЗАКІНЧЕННЮ ВИСТАВИ.
ВИБАЧТЕ.АЛЕ ЦЕ ЩО?
1.ПСИХІЧНА ХВОРОБА
2.ГІПЕРРЕАЛІСТИЧНА ГРА АКТОРІВ
3.ЧИ, МОЖЕ, ВСЕ-ТАКИ БІЛЬШІСТЬ ІЗ ТИХ, ХТО ВИХОДИТЬ ПІСЛЯ ВИСТАВИ ПОЛЕГШЕНО ДУМАЮТЬ "ТАК ЕЙ, СУКЕ, И НАДО!"?