:-)

[z_iro4ka]

Тільки після появи Олександри у нашому житті я зрозуміла людей, які кажуть, що життя з однією дитиною - це курорт:-)))
Ось сьогодні, коли Матвійко вперше погодився поїхати без мене на розвивалки, а потім до бабусі до вечора, а я залишилася вдома лише з Сашулькою, я відчула, що з однією дитиною можна ж стільки всього зробити, і навіть в інеті

Comments

[athen_a]

ой, які новини я пропустила!
вітаю молодих двічі батьків із поповненям! здоров'я й радості всій вашій сім'ї!!!
скільки місяців Сашульці?

[z_iro4ka]

Дякую! Сашульці вже майже 1,5 місяці, народилася 5 листопада))))

[athen_a]

як синочок сприйняв сестричку?

[z_iro4ka]

Ой, Аня, складно( Спочатку дуже сильно ревнував з усіма наслідками, зараз вже краще, але ще не ідеально. Ще пацювати і працюваати...

[athen_a]

пригадуючи себе.. вона йому стане цікавою, коли піде чи принаймні поповзе. таке немовля, що тільки лежить, спить і смокче маму насправді важко сприймати як друга, а в маленьких дітей же немає материнського інстинкту. бачить тільки, що мама зайнята не ним. через рік буде все ок, от побачиш!

[z_iro4ka]

Так, він весь час запитує, коли вона вже буде ходити, стрибати, а головне для нього - розмовляти. Дуже вже чекає, коли будуть гратися разом. І я вже чекаю) Але іноді так жалко його стає, коли він бореться за увагу...

[athen_a]

Мені Андрія було жаль прямо з першого дня. Ну я може як старша дитина просто переносила свій досвід, коли ти в два з половиною роки раптом стаєш старшою сестрою, і з тих пір усе життя старша ((( Хоча у мене батьки намагалися з усіх сил на цьому факті не наголошувати, деякі речі вимагалися від мене ніби "за дефолтом". Ну наприклад мама вважала, що мені цілком під силу в неповних три роки тихо самій собі гратися в тій кімнаті, де спить брат, поки вона готує на кухні, причому так, щоб сідкувати за собою й не робити зайвих гучних звуків. Тільки дорослою зрозуміла, наскільки це була фантастична вимога )))

[z_iro4ka]

Я теж старша на 2,5 років дитина)) Тому знаю, про що ти. Я від Матвійка не вимагаю, щоб гравс сам, не вимагаю прям такої тиші, але спонукаю до самостійності в тому, що він точно може робити сам. Або даю вибір: або почекати мене (поки я зайнята з Сашею), або зробити самому, або з кимось іншим. Ясно, що обирає перший варіант майже завжди.

[z_iro4ka]

А чому Андрія було жалко?

[athen_a]

ну як, від перших дітей чомусь завжди більше хочеш... саме на їх прикладі дізнаєшся, чого й коли можна чекати від дитини, але як правило перші діти зростають в атмосфері деякої тривоги на тему "ну коли ж він уже..." через час заспокоюєшся, думаєш, дарма я так переживала, але вже починаєш переживати за щось інше. експериментальний варіант, короче кажучи )))

[z_iro4ka]

А, ну так, весь час думаєш КОЛИ... А з другою дитиною абсолютно не паришся на цю тему, навпаки, так час швидко летить, і набагато менше уваги їй, що хочеться, щоб вона повільніше росла, щоб насолодитися кожною хвилиною... Так, є таке. А більше хоче від Матвійка у нас Діма, ну, він просто взагалі максималіст із завищеними вимогами до всього)))

[athen_a]

з чоловіками буває )))