***
я хочу їсти олів*є перед телевізором і хочу бачити в телеізорі когось в олів*є на НР. Хочу іншої реальності.
питати свого ідола 15річної давності і думати, ну чого ти вимахуєшся, чувак, в тебе ж все є, щоб бути нормальною простою людиною. Ні, я не буду з тобою фоткатись і в черзі не стоятиму з тими всіма людьми, які звідкись з*явились після річного сидіння по паризьких норам. Де ж ви були, люди, весь цей час і де ви будете завтра? Тим часом у нас вибудувалась інша черга, до зовсім іншого ідола.
мушу написати, бо забуду, а забути не можна.
була у нас зустріч з українськими ректорами. Дякую тобі, Боріс, тобі одному серед небагатьох не байдуже все, зокрема скажемо Східний фронт. Ти в своїй неорганізованій божевільній фантазії таки доб*єшся хоч якихось змін. Коли 1,5 роки тому я читала про тебе на лінкдін серед багатьох інших координаторів програм, з якими контактувала, я так і знала, що ще побачу тебе вживу. Хто знав, що через рік я буду сама заходити від твого імені на той же лінкдін :)
приїжджав сюди Павел Юров, режисер, який пробув у полоні в сепарів до приходу української армії в Слов*янськ. Сам він з Луганська родом і здали його мєсні, і зловили його теж мєсні, і тримали мєсні, і били мєсні, і брешу я, коли кажу тут, що ніхто не хоче в росію, а що робити, вони не зрозуміють. а Павел такий хороший, світлий і розумний чоловік, такий як Будда в людський розмір. Казав, що просто чекав, що приймав це, як належне, як його власну особливу історію, яка йому випала не без причини.
на тій зустрічі був один дуже цікавий хлопець - 100%ний француз до фаланг пальців. Знає українську і російську. Мав дівчину з Тореза, яка живе у Франції і підтримує ДНР. От він з нею розстався тому і пробує донести їй істину. Ходить у вишиванці, організовує і відвідує різні заходи на підтримку України.
В суботу Володимиру Косику, історику, виповнилось 90 років. Ми привітали його в НТШ. Чесно, я взагалі не знала, хто це. Народився він у дуже бідній 7-идітній сім*ї в селі біля Дрогобича, де майже всі на той час були неписемні. Служив у підпіллі ОУН. Був вивезений у Східну Німеччину. Пізніше переїхав у Францію, де на аспірантурі у Сорбонні видав книжку про політику Франції по відношенні до України. Єдиний українць, який видав книжку у Сорбонні. Викладав історію в Україні, Франції, Німеччині, видав багато працю на тему України у Другій світовій війні. От так от, як сказав сам, хлопець з бідної сім*ї, який немав взагалі нічого і нікого за собою, добився того, що має зараз. Головне лише бажання та наполеглива праця, як банально це б не звучало.
Ольга Моркова з Криму зняла короткометражку Crimea Unveiled про той же Крим, а особливо про теперішню кримськотатрську еміграцію звідти. Працюючи в UNHCR, вона особисто стикалась з історіями переселенців. Оскільки в росії законом заборонено близько трьох сотень книжок на тему ісламу, це слугує офіційним приводом до постійних обшуків квартир кримців. Заодно з книжками, або й без них, з домів виносять комп*ютери та документи. Кримські татари просто пропадають безвісті часто, часто знаходять саме представників цього етносу вбитими там сьогодні. Кримські татари, які залишаються зараз в Криму, признаються, що бояться навіть з дому вийти. От такі погані москалі! А чи ми готові забезпечити кримських татар домом? Не дахом,а домом? Чи готові ми збудувати у Львові мечеть, наприклад? Я навіть не могла подумати, що ми будемо не готові,поки мені не заявили *ти шо??*, москалі ж такі погані, притісняють в Криму татар кримських, а ми такі хороші, вони ж наші брати (прикольно, що ми про них взагалі згадали зараз, дивуюсь, чого татари українським прапором махають- за що взагалі вони можуть), але молитись Аллаху ви будете в церкві!