(no subject)
Рано чи пізно це мало статись. Ми 22 роки стояли, хитаючись туди-сюди.І не політики винні,а ми самі, бо не достатньо боролись,не достатньо були готові відати свій шматок хліба за верховенство права, за боротьбу з корупцією, за ефективність уряду. Не достатньо нас не влаштовувала система порівняно з нашим місцем в ній. коли хтось нарікав, ми казали *Борони Боже, май совість, подивись на Африку*, завжди в нас за орієнтир була резервна вартість, а не ідеальна, завжди *щоб тільки не гірше*, а не як досягнути кращого, завжди в нас була винна важка історія, така одна єдина нещасна у всьому світі. і завжди в кінці-кінців ми здавались, бо це ще не *межа*, бо межі в нас, здається, не існує.