На "Укрправде" обо мне наконец-то высказалась некогда (прошлой осенью еще) довольно резко покритикованная мной писательница Люко Дашвар.
Вот так:
- Читала, що ви ображаєтеся на критиків. У вас є "black list" українських критиків?
- Так. Мені здається, що літературна критика - це дуже делікатна річ, писати її треба за Дзержинським, тобто з гарячим серцем і з холодною головою. Не можна переходити на образливі пасажі та на приниження.
Колись я прочитала
рецензію Яни Дубинянської на "ЛітАкценті". Там було написано, що, мовляв, першу книгу Люко Дашвар прочитала, а другу читати змусила редакція, і що тепер рецензентці треба видати ящик йогурту.
Можливо, там далі було якесь раціональне зерно чи якийсь притомний аналіз. Але рецензентка сама перекреслила їх "ящиком йогурту".
Згодом на київському "Медвіні" до мене підвели Яну Дубинянську, щоб познайомити. І я побачила, що це - вагітна жінка. У мене реакція, як у кіллера - тільки не вагітних жінок і дітей. Зникли всі найгірші думки про цю людину. Хоча в іншій ситуації я їй про все б сказала.
отсюда Понимаю ее чувства, но йогурта я хотела, как легко убедиться по ссылке, только бутылочку!
И, кстати, не дали.