Вінницький портал Vежа - про "Свій час"
«Свій час» про фантастичний Крим, Донбас і Львів презентує Яна Дубинянська у Вінниці
У своїй новій книзі кримчанка Яна Дубинянська наважилася говорити про речі, які хвилюють кожного: про наші особисті стосунки з часом і про те, якою є плата за нього. А крім того у книзі можна знайти образи відомих письменників та міст.
«Свій час» - роман, ідея виникнення якого з’явилась під час Форуму видавців у Львові, вже 24 січня о 18.00 в книгарні «Є» презентують вінничанам. Саме наше місто стане першим у турі для авторки.
У своїй новій книзі Яна Дубинянська описала далеке майбутнє, де суспільство атомізувалося внаслідок того, що кожен має свій час.
У цьому світі можна капсулізуватися і час ітиме так, як тобі завгодно. Суспільства не існує, є мережа індивідів. І як антитеза до нього існує світ-комуна, де час спільний для всіх і він тут дорожчий за гроші - розповідає про свою книгу авторка.
Цей роман має кілька захопливих сюжетних ліній, а дії відбуваються у різних часових та просторових межах. Так як авторку на написання роману надихнула одна із найбільших літературних події країни - Форум видавців, то поціновувачі літератури можуть помітити у ньому відомих персонажів літературної тусовки, а також старовинне і таємне місто.
Форум видавців - це абсолютно унікальний часопростір, де відбуваються химерні речі, зокрема і з часом. Це видно навіть із відгуків учасників і відвідувачів: найчастіше вживані слова «встиг-не встиг», зовсім невипадкові. Час тут стає, як найнеобхіднішим ресурсом із широчезними межами, так і чимось зникомим, що стікає між пальцями. І ще одне важливе: там дуже відчувається амбівалентність натовпу-самотності, коли межа майже невловима. Мені здалося цікавим завести героїв у цей вир і побачити, що буде далі.
Щодо персонажів та їхніх прототипів. Герой роману письменник Андрій Маркович каже, що йому цікаво створювати нових людей, і я з ним солідарна. Цей атракціон не є в романі головним, радше веселим бонусом - власне, можна взагалі нікого не вгадувати, і нічого. А можна спробувати і виявити, що не все так просто. Я вже помітила, що навіть у Києві і Львові читачі вгадують різних прототипів! І мені вже заздалегідь цікаво, кого впізнають вінничани, - поділилась з нами ідеєю створення роману письменниця.
Наразі книга «на слуху», адже майже одночасно вийшла російською мовою у Москві. Сама Яна Дубинянська кримчанка, яка переїхала до Києва і книга написана рідною для неї російською мовою, а переклад українською здійснила Вікторія Стах.
Ми з Вікторією дуже тісно співпрацювали, обговорювали нюанси, суперечливі моменти, пропонували одна одній варіанти слів. Текст для перекладу не найлегший, там багато авторських неологізмів, гри слів, літературних цитат без лапок. А коли герой потрапляє у позачасся, взагалі виникає цікава мовна колізія - бо ж граматика і російської, і української побудована на часових дієслівних формах, і не тотожних. Тобто переклад роману - це була окрема, велика і цікава робота, - розповідає про роботу над українським перекладом Яна Дубинянська.
До закидів про «зраду» та «співпрацю з агресором» авторка відноситься спокійно, адже вважає, що її публіці цікаві зовсім інші речі, а кількість видань різними мовами - це абсолютний плюс для літературного твору.
Мовну карту розігрують люди, які і книжок не читають - говорить Яна
Якщо говорити про жанр книги, то тут письменниця залишає право на це визначення видавцям та критикам. Звичайному читачеві буде важко точно визначити жанр: у романі є фантастично-футурологічна лінія, утопія-антиутопія, а є реалістична: про хлопця-студента, про немолоду жінку-поетесу, про першу і останню любов, про творчу самореалізацію.
Тут навіть роман в романі, але то вже майже спойлер. Мені сподобалося визначення Маріанни Кіяновської, однієї з перших читачок «Свого часу» - це роман ідей. Це влучно і виокремлює головне. Бо книжка справді передусім про час, - розповідає письменниця
Для авторки спроба перенести реалії у дещо химерний світ - це певна ступінь свободи, спроба маленької втечі те переосмислення деяких речей. До того ж часто говорять, що письменники мають дивну здатність тонко відчувати та передбачати деякі події у своїх творах. Так сталося і з романом «Свій час».
Місто, де відбувається дія - не зовсім Львів, це швидше натяк на локації, а далі вже починаються химерні зсуви реальності. «Свій час» був закінчений напередодні революції, восени 2013-го, коли ніхто з нас і уявити не міг, що буде далі. Тобто це довоєнний роман і це важливо. Герої, пришвидшивши час, сідають у літак і летять до моря, на сонячний півострів, схожий на Крим, до підніжжя гори, схожої на ведмедя. А потім ще подорожують на поїздах шахтарським краєм із териконами, потрапляють на штучний проплачений мітинг… Абсолютно інтуїтивно виринули ці дві больові географічні точки. Адже я теж нічого не могла знати заздалегідь, - розповідає Яна.
Рідний Крим можна знайти у всіх книгах авторки і саме він надихає її, як місце, де вмикаються додаткові творчі резерви. Незважаючи на окупацію півострова, письменниця продовжує їздити до Криму, хоча це для неї важко як фізично, так і психологічно.
Але це моя земля. Я вважаю, ми повинні тримати зв’язок з Кримом, передусім на горизонтальному рівні. Популярна нині мантра «патріоти не їздять в Крим» - безумовно на руку агресору, - ділиться враженнями про Крим Яна.
Вже наступного тижня вінничани матимуть змогу поспілкуватись безпосередньо з авторкою та дізнатись більше деталей про книгу.
Модератор зустрічі: Олександр Вешелені.
У своїй новій книзі кримчанка Яна Дубинянська наважилася говорити про речі, які хвилюють кожного: про наші особисті стосунки з часом і про те, якою є плата за нього. А крім того у книзі можна знайти образи відомих письменників та міст.
«Свій час» - роман, ідея виникнення якого з’явилась під час Форуму видавців у Львові, вже 24 січня о 18.00 в книгарні «Є» презентують вінничанам. Саме наше місто стане першим у турі для авторки.
У своїй новій книзі Яна Дубинянська описала далеке майбутнє, де суспільство атомізувалося внаслідок того, що кожен має свій час.
У цьому світі можна капсулізуватися і час ітиме так, як тобі завгодно. Суспільства не існує, є мережа індивідів. І як антитеза до нього існує світ-комуна, де час спільний для всіх і він тут дорожчий за гроші - розповідає про свою книгу авторка.
Цей роман має кілька захопливих сюжетних ліній, а дії відбуваються у різних часових та просторових межах. Так як авторку на написання роману надихнула одна із найбільших літературних події країни - Форум видавців, то поціновувачі літератури можуть помітити у ньому відомих персонажів літературної тусовки, а також старовинне і таємне місто.
Форум видавців - це абсолютно унікальний часопростір, де відбуваються химерні речі, зокрема і з часом. Це видно навіть із відгуків учасників і відвідувачів: найчастіше вживані слова «встиг-не встиг», зовсім невипадкові. Час тут стає, як найнеобхіднішим ресурсом із широчезними межами, так і чимось зникомим, що стікає між пальцями. І ще одне важливе: там дуже відчувається амбівалентність натовпу-самотності, коли межа майже невловима. Мені здалося цікавим завести героїв у цей вир і побачити, що буде далі.
Щодо персонажів та їхніх прототипів. Герой роману письменник Андрій Маркович каже, що йому цікаво створювати нових людей, і я з ним солідарна. Цей атракціон не є в романі головним, радше веселим бонусом - власне, можна взагалі нікого не вгадувати, і нічого. А можна спробувати і виявити, що не все так просто. Я вже помітила, що навіть у Києві і Львові читачі вгадують різних прототипів! І мені вже заздалегідь цікаво, кого впізнають вінничани, - поділилась з нами ідеєю створення роману письменниця.
Наразі книга «на слуху», адже майже одночасно вийшла російською мовою у Москві. Сама Яна Дубинянська кримчанка, яка переїхала до Києва і книга написана рідною для неї російською мовою, а переклад українською здійснила Вікторія Стах.
Ми з Вікторією дуже тісно співпрацювали, обговорювали нюанси, суперечливі моменти, пропонували одна одній варіанти слів. Текст для перекладу не найлегший, там багато авторських неологізмів, гри слів, літературних цитат без лапок. А коли герой потрапляє у позачасся, взагалі виникає цікава мовна колізія - бо ж граматика і російської, і української побудована на часових дієслівних формах, і не тотожних. Тобто переклад роману - це була окрема, велика і цікава робота, - розповідає про роботу над українським перекладом Яна Дубинянська.
До закидів про «зраду» та «співпрацю з агресором» авторка відноситься спокійно, адже вважає, що її публіці цікаві зовсім інші речі, а кількість видань різними мовами - це абсолютний плюс для літературного твору.
Мовну карту розігрують люди, які і книжок не читають - говорить Яна
Якщо говорити про жанр книги, то тут письменниця залишає право на це визначення видавцям та критикам. Звичайному читачеві буде важко точно визначити жанр: у романі є фантастично-футурологічна лінія, утопія-антиутопія, а є реалістична: про хлопця-студента, про немолоду жінку-поетесу, про першу і останню любов, про творчу самореалізацію.
Тут навіть роман в романі, але то вже майже спойлер. Мені сподобалося визначення Маріанни Кіяновської, однієї з перших читачок «Свого часу» - це роман ідей. Це влучно і виокремлює головне. Бо книжка справді передусім про час, - розповідає письменниця
Для авторки спроба перенести реалії у дещо химерний світ - це певна ступінь свободи, спроба маленької втечі те переосмислення деяких речей. До того ж часто говорять, що письменники мають дивну здатність тонко відчувати та передбачати деякі події у своїх творах. Так сталося і з романом «Свій час».
Місто, де відбувається дія - не зовсім Львів, це швидше натяк на локації, а далі вже починаються химерні зсуви реальності. «Свій час» був закінчений напередодні революції, восени 2013-го, коли ніхто з нас і уявити не міг, що буде далі. Тобто це довоєнний роман і це важливо. Герої, пришвидшивши час, сідають у літак і летять до моря, на сонячний півострів, схожий на Крим, до підніжжя гори, схожої на ведмедя. А потім ще подорожують на поїздах шахтарським краєм із териконами, потрапляють на штучний проплачений мітинг… Абсолютно інтуїтивно виринули ці дві больові географічні точки. Адже я теж нічого не могла знати заздалегідь, - розповідає Яна.
Рідний Крим можна знайти у всіх книгах авторки і саме він надихає її, як місце, де вмикаються додаткові творчі резерви. Незважаючи на окупацію півострова, письменниця продовжує їздити до Криму, хоча це для неї важко як фізично, так і психологічно.
Але це моя земля. Я вважаю, ми повинні тримати зв’язок з Кримом, передусім на горизонтальному рівні. Популярна нині мантра «патріоти не їздять в Крим» - безумовно на руку агресору, - ділиться враженнями про Крим Яна.
Вже наступного тижня вінничани матимуть змогу поспілкуватись безпосередньо з авторкою та дізнатись більше деталей про книгу.
Модератор зустрічі: Олександр Вешелені.