Раптовість
Раптовість
Пахне нестерпно вологістю тінь прохолодна.
Ти озираєшся. Спогад - чи, може, здалося?
Ніч проминає за днем, час біжить, як у воду.
Сниться на лузі верба, синє небо і роси.
Пахне нестерпно і раптом зривається вітер.
Він з України тобі твоє серце приносить.
Там, в тебе вдома, лелекам пора вже летіти,
Літо сивітиме серпнем, а далі вже й осінь.
Йдеш. Озираєшся, що це і звідки взялося?
Ти так спокійно собі проживаєш це літо.
Сни забуваєш про місто своє стоголосе.
Раптом цей вітер. Ти рвешся за ним полетіти.
Там, в Україні, уже за тобою сумує
Річка. І кущ, ти для себе колись посадила.
Дощ накрапає сумну свою пісню і всує
Хтось поминає ім'я твоє вітру на крила.
Вдома лелеки, сусідка, варення сливове.
Пахне вологістю, граються здалеку діти.
Ти озираєшся, цей аромат, наче слово,
Маминим голосом сказане десь за півсвіту.