Це був суперський досвід - купа нових знайомств, нереальнєйший мандраж і корисні висновки.
Виступати довелось в останній знімальний день - перед ОДНИМ тренером (інші вже повністю укомплектували свої команди).
Я ризикнув і вирішив виступати сам, без групи, під акустику. І ні разу про це не шкодую!
Завдяки правильно підібраній пісні, зал вибухнув з перших акордів. А з других - всі вже стояли на вухах і плескали в такт (тобто збивали з темпу).
З мого боку все виглядало як хедлайнерство на крутому концерті: зал орав "ма-ла-дєццц!", Пономарьов (який разом зі Скрипкою і Валерією сиділи обличчям до мене) всі півтори мого виступу хвилини кричав Діані "обертайся, інакше пожалієш!", але... вона не повернулась.
Ситуація була цілком зрозумілою - після мене за лаштунками нервово чекали ще з 15 афігенних вокалюг. І кожен з яких розумів, що може навіть не вийти на сцену, бо в Діани залишилось тікі 2 вакансії.
Сама Арбєніна сказала, шо та, мол, всьо було круто, але в неї в команді вже є 2 пацанчика у схожій стилістиці... Але це не мало для мене особливого значення - мене накрила ейфорія від емоційно найнасиченішого виступу в моєму житті, і я розумів, шо конкурс конкурсом, але треба шось терміново робити в муз напрямку. Це по суті, мені вже потім підтверджували учасники, до яких Фортуна була більш прихильною в цей вечір.
Так-шо, rock on, don't stop і таке всяке) чекайте муз апдейтів ближчим часом!