Sonisphere Festival, Romania
В продовження попереднього посту про Бухарест
в середньому, кожного з 3 днів, фестиваль збирав 30-50 тис. металхедів (то така необ"ятна маса людей в чорних футболках з логотипами Metallica i Rammstein). перший день я успішно провтикав, завдяки затримці рейсу (спешл сенкс ту аеро факін світ), тому Paradise Lost, Orphaned Land, Manowar та Accept минули мої вуха.
але саме наступні два дні були мрією всієї другої половини мого життя, недосяжним сном і емоційним вулканом:
День 2 - Big Thrash Four,
День 3 - Anathema (провтикана, бо її запізно вписали в сет-ліст), Stone Sour, Alice In Chains, Rammstein.
Ну, поїхали по порядку (старатимусь коротко):
ANTHRAX. Ці по-наївному щирі панк-трешери навіть розвели мене на скупу сльозу. Одні з небагатьох, хто зберіг енергію 30-річної давнини. І хоча здоров"я вже не те, що колись, а голос Беладонни вже не здатен на фальцетні піке в 2-й октаві, все одно воно виглядало якось... чесно, чи шо?
MEGADETH. Красиво одягнені 4 мужиків, навернений "блудний син" Еліфсон, Мастейн і рифи. А, згадав, ще знову рифи і знову Мастейн, який щоправда, вкотре довів, що єдине слабе місце Megadeth - саме його вокал. Натомість дуже порадувала програма - по 2-3 хіта з золотих альбомів. Ключовий трек - A Tout Le Monde: особливий момент, коли натовп румунів скандує приспів незрозумілою французькою.
SLAYER. В дядьок виросли пуза, але це майже не вплинуло на подачу, ібо Slayer - він і в Африці Slayer: безкомпромісно, сухо, агресивно і жостко. Спочатку я ше вагався, чи є сенс слемитися.. Але коли вже спробував, то зупинитися було нереально. Ключовий трек (для мене) - Seasons In The Abyss: на ньому мені вдалось примусити слемерів зупинитися і співати (!?). Ну а шо творилося на Raining Blood,ви вже, думаю, бачили.
METALLICA. Років 10-15 тому я, мабуть, продав би душу Елісу Куперу, за живий концерт цих чотирьох. Тоді носити футболку цієї групи наприклад у Львові вважалось чимсь особливим. Зараз Металліка - нереальний мейнстрім з завченими ходами, і едакою фабричною сценарністю. Коли з 10 людей, які оточують тебе в натовпі, принаймні 6 носять символіку групи, але при цьому слабенько знають тексти, ти ореш абсолютно непопулярну Disposable Heroes слово в слово і безнадійно шукаєш поруч однодумців. Тим не менше, я вдячний долі за надану можливість, бо насправді це було просто незабутньо.
STONE SOUR. Таккооооє :) Корі Тейлор - харизматичний, досвід в Slipknot дається взнаки. Але подача команди загалом - біднувата і не цілісна. Рівень наших команд карочє.
ALICE IN CHAINS. Чи не найбільш очікувана мною група! Хлопці і без Лейна звучать феноменально. Розкладки на 2-3 вокали звучать потужно, зактикаючи за пояс всіх вокалістів цього фесту. Може їх метальовий гранж був трохи заповільним для формату даного фесту, але мені особисто, було дуже приємно їх там бачити і співати разом з ними.
RAMMSTEIN. Тут, таваріщі, ахтунг! Несподівано для мене, ці німаки заткнули за пояс всіх виступаючих разом взятих. Rammstein роблять шоу, яке випереджає час і задає планку на наступне століття: саме так (або, принаймні, не гірше!) повинні виглядати рок-концерти. Чуваки вчасно зрозуміли, що в епоху, однією музикою широку аудиторію не візьмеш. І вони мішають шоу з еквілібристичними трюками, багато декорованою сценою, постановочною драматургією і прочіми фішками, які просто на голову не налазять. + звичайно, качова музика і тексти, що легко надаються до скандування. Одним словом, тим, хто пропустив їх в березні у Києві:
в середньому, кожного з 3 днів, фестиваль збирав 30-50 тис. металхедів (то така необ"ятна маса людей в чорних футболках з логотипами Metallica i Rammstein). перший день я успішно провтикав, завдяки затримці рейсу (спешл сенкс ту аеро факін світ), тому Paradise Lost, Orphaned Land, Manowar та Accept минули мої вуха.
але саме наступні два дні були мрією всієї другої половини мого життя, недосяжним сном і емоційним вулканом:
День 2 - Big Thrash Four,
День 3 - Anathema (провтикана, бо її запізно вписали в сет-ліст), Stone Sour, Alice In Chains, Rammstein.
Ну, поїхали по порядку (старатимусь коротко):
ANTHRAX. Ці по-наївному щирі панк-трешери навіть розвели мене на скупу сльозу. Одні з небагатьох, хто зберіг енергію 30-річної давнини. І хоча здоров"я вже не те, що колись, а голос Беладонни вже не здатен на фальцетні піке в 2-й октаві, все одно воно виглядало якось... чесно, чи шо?
MEGADETH. Красиво одягнені 4 мужиків, навернений "блудний син" Еліфсон, Мастейн і рифи. А, згадав, ще знову рифи і знову Мастейн, який щоправда, вкотре довів, що єдине слабе місце Megadeth - саме його вокал. Натомість дуже порадувала програма - по 2-3 хіта з золотих альбомів. Ключовий трек - A Tout Le Monde: особливий момент, коли натовп румунів скандує приспів незрозумілою французькою.
SLAYER. В дядьок виросли пуза, але це майже не вплинуло на подачу, ібо Slayer - він і в Африці Slayer: безкомпромісно, сухо, агресивно і жостко. Спочатку я ше вагався, чи є сенс слемитися.. Але коли вже спробував, то зупинитися було нереально. Ключовий трек (для мене) - Seasons In The Abyss: на ньому мені вдалось примусити слемерів зупинитися і співати (!?). Ну а шо творилося на Raining Blood,ви вже, думаю, бачили.
METALLICA. Років 10-15 тому я, мабуть, продав би душу Елісу Куперу, за живий концерт цих чотирьох. Тоді носити футболку цієї групи наприклад у Львові вважалось чимсь особливим. Зараз Металліка - нереальний мейнстрім з завченими ходами, і едакою фабричною сценарністю. Коли з 10 людей, які оточують тебе в натовпі, принаймні 6 носять символіку групи, але при цьому слабенько знають тексти, ти ореш абсолютно непопулярну Disposable Heroes слово в слово і безнадійно шукаєш поруч однодумців. Тим не менше, я вдячний долі за надану можливість, бо насправді це було просто незабутньо.
STONE SOUR. Таккооооє :) Корі Тейлор - харизматичний, досвід в Slipknot дається взнаки. Але подача команди загалом - біднувата і не цілісна. Рівень наших команд карочє.
ALICE IN CHAINS. Чи не найбільш очікувана мною група! Хлопці і без Лейна звучать феноменально. Розкладки на 2-3 вокали звучать потужно, зактикаючи за пояс всіх вокалістів цього фесту. Може їх метальовий гранж був трохи заповільним для формату даного фесту, але мені особисто, було дуже приємно їх там бачити і співати разом з ними.
RAMMSTEIN. Тут, таваріщі, ахтунг! Несподівано для мене, ці німаки заткнули за пояс всіх виступаючих разом взятих. Rammstein роблять шоу, яке випереджає час і задає планку на наступне століття: саме так (або, принаймні, не гірше!) повинні виглядати рок-концерти. Чуваки вчасно зрозуміли, що в епоху, однією музикою широку аудиторію не візьмеш. І вони мішають шоу з еквілібристичними трюками, багато декорованою сценою, постановочною драматургією і прочіми фішками, які просто на голову не налазять. + звичайно, качова музика і тексти, що легко надаються до скандування. Одним словом, тим, хто пропустив їх в березні у Києві:
Click to view