Юрій Вербицький
26-го вересня 2009-го року я вперше ходив на Парашку. як майже завжди, пішов сам. на вершині стрів хлопця, якого звуть Женя. трошки поговорили і він переконав мене спускатись не назад до Сколе, а іншим маршрутом, "якраз на один день, побачиш, класний: до водопаду Гуркало вийдемо, там я заночую, а ти підеш до Корчина і будеш добиратись до людей". я погодився.
на стрімкому спуску зустріли чоловіка і жінку, вони надсадно піднімались до вершини. стали поговорити і віддихатись, чоловік розказав, що звуть його Юрієм і що він сейсмолог (чи метеоролог, не пригадую). в нас майже не залишалось води, тож Юрій переконав нас трошки взяти в них, сказав, що взяли з запасом. на фото ми "позуємо" "ритуал передачі води", як ми тоді це жартома назвали :).
я вірю, Сколівські Бескиди та й всі Карпати пам'ятають усіх, хто бодай раз заходив угості. мусимо і ми пам'ятати таких людей, як Юрій.
на стрімкому спуску зустріли чоловіка і жінку, вони надсадно піднімались до вершини. стали поговорити і віддихатись, чоловік розказав, що звуть його Юрієм і що він сейсмолог (чи метеоролог, не пригадую). в нас майже не залишалось води, тож Юрій переконав нас трошки взяти в них, сказав, що взяли з запасом. на фото ми "позуємо" "ритуал передачі води", як ми тоді це жартома назвали :).
я вірю, Сколівські Бескиди та й всі Карпати пам'ятають усіх, хто бодай раз заходив угості. мусимо і ми пам'ятати таких людей, як Юрій.