(no subject)
як був на Майдані, зайшов раз до "Глобуса". недалеко від входу якийсь хлопчина брав інтерв'ю в священика. я став збоку, щоб чути. говорилось переважно про Майдан, ще про історію, про якісь міжконфесійні страсті. мене зачепила одна відповідь, я мав що заперечити, але мусив мовчати, бо до розмови мене не прошено. інтерв'ю закінчилось, я аж на вулиці наздогнав пана отця. перепросив і поставив йому ще раз те запитання, додавши свої аргументи. слово за слово, ми пішли говорити про те, і про те, і ще про таке. зайшли всередину, піднялися сходами, я питав і питав, пан отець відповідав - дуже по-простому і, водночас, так мудро, переконливо, з яскравими порівняннями, алегоріями.
я відчув, що можу довіритись і почав "з хворої голови на здорову" питати про все, що поназбирував, де тільки можна було і наскладав собі до голови, як безхатченко збирає дошки, картонки і старий одяг: про зв'язок релігії з фізикою і біологією, про фізіологічні аспекти ритуалу, про втрату правильного ритуалу. мені раніше різні люди (в тому числі один поважний священик) одразу затикали рота, що то все - дурниці і єресь. а тут раптом стільки м'якої, переконливої доброти.
залишилось ВРАЖЕННЯ від людини, яка, не "разліваясь мислію", не хизуючись знаннями, проймає зовсім іншим - сильною вірою, щирістю, простотою.
аж вкінці розмови сказали один одному, хто ми і звідки і виявилось, що я вже битих вісім років живу в кількох хвилинах ходьби від церкви, де служить пан отець. де б то ще зустрілись, як не в Києві на Майдані :). подивився мені в очі: "заходь, я там є".
я відчув, що можу довіритись і почав "з хворої голови на здорову" питати про все, що поназбирував, де тільки можна було і наскладав собі до голови, як безхатченко збирає дошки, картонки і старий одяг: про зв'язок релігії з фізикою і біологією, про фізіологічні аспекти ритуалу, про втрату правильного ритуалу. мені раніше різні люди (в тому числі один поважний священик) одразу затикали рота, що то все - дурниці і єресь. а тут раптом стільки м'якої, переконливої доброти.
залишилось ВРАЖЕННЯ від людини, яка, не "разліваясь мислію", не хизуючись знаннями, проймає зовсім іншим - сильною вірою, щирістю, простотою.
аж вкінці розмови сказали один одному, хто ми і звідки і виявилось, що я вже битих вісім років живу в кількох хвилинах ходьби від церкви, де служить пан отець. де б то ще зустрілись, як не в Києві на Майдані :). подивився мені в очі: "заходь, я там є".