(no subject)
хорове виконання "Щедрика" мене гіпнотизує. я люблю народні пісні і обрядові люблю, але їх просто слухаю тай добре, а тут не так. тут всі думки відключаються, хіба часом проскакує може котрась маленька, як мишка, і найдобріша з усіх, які маю в собі. і ота циклічність веде за собою, по колу, по колу і десь догори і вже навіть не важать слова, а коли і прислухаєшся до них, то вони такі легкі і добрі-добрі, що знову собі "засинаєш" і йдеш, як ішов.