(no subject)

Dec 09, 2011 11:50

Наркоман починає з легких наркотикiв, тiльки щоб спробувати, потiм доза все збiльшується i збiльшується, а колотись треба все частiше й частiше. Одного дня вiн прокидається i думає - не хочеться бiльше, досить, але варто побачити заряжений баян, як всi думки зникають i лишається тiльки бажання торкнутись голкою шкiри...
Спершу менi було досить поїздок в печери областi, потiм вистачало однiєї великої поїздки в рiк. Пройшло кiлька мiсяцiв, як я вернувся з експедицiї в Узбекистан, думав, враженнь вистачить надовго, але... На вихiдних був в Києвi, бачив друзiв з рiзних мiст i країн. Всi рiзнi, тiльки очi горять одинаково в усiх.
Ломка повернулась з страшною силою, защемiло в горлi i засмоктало пiд ложечкою. Хочеться ще поту i бруду, холоду, втоми i адреналiну; хочеться мрiяти про поламаний снiкерс; хочеться мерзнути i чекати своєї черги, щоб спливати потом на шнурку; хочеться зiрвати голос пiд гiтару; хочеться грiти руки об чашку чаю; хочеться проснутись i побачити темряву. Єдине, чого не хочеться - це класти брудний рюкзак на багажну полку в поїздi i розумiти, що чергова поїздка позаду.
Ще не скажу куди збираюсь, бо все може дуже легко зiрватись, але буду пробивати свою чергову дозу...
Previous post Next post
Up