...

Aug 13, 2014 23:27

Мовчання завжди наповнене словами. Словами, котрих забагато, але яких недостатньо, або які просто - не ті, які не тим і не тоді могли б бути сказані. Ми мовчимо, ведучи перепалки з собою: розігруєм сценарії, роздаєм ролі, виграємо і програємо битви в паралельних світах, котрі абсолютно далекі від того, в якому тілесно перебуваємо.
Мовчання - золото. І ним ми платимо за можливі розвитки, яких ніколи не проживем. Рятуємось/відкуповуємось від ситуацій яких не хочемо або надто прагнемо пережити.
Мовчання - це наші молитви самим собі, бо воно заглиблює нас в самі глибини, відволікаючи і абстрагуючи - карає або відпускає гріхи.

Тож будем мовчати. Тихенько чи голосно - просто... мовчати.

Posted via m.livejournal.com.

Думки вголос

Previous post Next post
Up