Циклоп
Втомлений від віри в гороскоп,
заблукавши й втративши сліди,
спиною вперед німий циклоп
в прірву ледь не полетів. Сюди
десь мільйон блакитно-жовтих хмар
прилетів і підхопив ураз.
Бідний дядько - без води омар,
зняв із себе тісний протигаз.
Добре, що циклоп не втратив зір
чути міг, підвівся наче сам.
Він згадав ім'я, заговорив,
вгледів шлях, за вухом почесав.
Хмарам відписав низький уклін,
станцював та заспівав пісень,
дякував, що підняли з колін.
Так не можна більше! Годі! Все!